Пропонуємо вашій увазі експонат із нумізматичної колекції НМІУ - банкноту номіналом 1000 карбованців, емітовану урядом гетьмана Павла Скоропадського в Українській Державі в 1918 році. Серед усіх паперових грошей періоду Української Революції 1917-1921 років ця банкнота вважається однією з найкрасивіших, ескізи виконано відомим художником Григорієм Олександровичем Золотовим (1882–1960), викладачем типографської школи Василя Стефановича Кульженка. Художником не залишено ініціалів на банкноті, тому автором 1000 карбованців міністр фінансів УНР – Борис Мартос у своїх опублікованих спогадах вказав Івана Івановича Мозалевського. Дизайн банкноти виконаний у стилі українського бароко.
Банкнота має всі необхідні ознаки платіжного засобу та державних грошей – емітент, номінал, серія випуску, окрім року емісії. Банкнота на високому рівні є захищеною від підробок – захисна сітка, конгрев (рельєфна суха печатка), водяні знаки. Мабуть, тому нині дослідникам невідомі зразки тогочасних підробок цих банкнот.
У центрі аверсу вміщено картуш із написом: «Знак Державної Скарбниці», над ним булава, бунчук та три камишеві квітки зі стрічкою із написом: «Українська Держава». Також на аверсі зображено герб Запорозької Січі – козак із рушницею. З боків центральної частини поміщено два картуші із вказівкою номіналу «1000» та вказівкою на забезпечення банкноти та покарання за спроби її підробки: «Ходить нарівні з кредитовими білетами», «Фальшування караеться по Закону». До речі, Борисом Мартосом також наголошено, що в слові «карається» допущено граматичну помилку. В нижньому лівому куті банкноту підписано директором Державної Скарбниці – Харитоном Михайловичем Лебідь-Юрчиком.
Реверс банкноти містить образи двох жіночих фігур у національному одязі, прикрашеному вишивкою з орнаментами. В руках жінки тримають символ державної влади – булаву, а також ріг достатку. Поле банкноти прикрашене орнаментами з овочів та квітів, таким чином підкреслюється український дух банкноти.
Перший випуск 1000 карбованців було здійснено за ініціативи гетьмана Павла Скоропадського в Києві 13 листопада 1918 року, після чого за влади Директорії емісію було продовжено у Кам’янці-Подільскому, а після втрати територій українською владою на чолі із Симоном Петлюрою продовжено емісію 1000 карбованців у Варшаві.
