У період Великодніх свят, який триває 40 днів, представляємо вашій увазі дискос 10‒11 століть ‒ богослужбовий посуд літургійного призначення.
Цей старовинний церковний предмет надійшов до музею на початку 20 століття із зібрання відомих київських колекціонерів Богдана та Варвари Ханенків. У п’ятому випуску їхнього каталогу «Древности Приднепровья» (1902) записано, що 1900 року в Києві під час виймання землі з-під фундаменту будинку на розі сучасних вулиць Володимирської та Рейтарської знайшли «мідне з позолотою церковне блюдо із зображенням Христа і грецьким написом по краю». Нині цей експонат є одним із найяскравіших релігійних предметів візантійського кола в зібранні музею.
Дискос (від грецького «таріль») – мідна неглибока тарілка із пласким дном і широким пласким краєм (діаметр 30 см, глибина 4 см). У центрі ‒ гравійоване зображення Спасителя з Євангелієм у лівій руці, правицею Христос благословляє. З обох боків Ісуса – два стилізовані дерева у вигляді пальмових гілок і напис «IC XC». По краю блюда вигравійовано грецький напис, який перекладається як: «Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ламається».
Дискос використовується під час літургії для зберігання і освячення євхаристійного хліба. Вважається, що це образ тієї посудини, з якої Ісус Христос під час Таємної Вечері узяв хліб, розламав його і роздав учням зі словами: «Прийміть, споживайте, це тіло Моє» (Євангеліє від Матвія, 26:26).
За християнським віровченням, під час літургії хліб і вино перетворюються на тіло та кров Христа, який приніс себе в жертву і пролив кров заради спасіння людства. Ці святі дари надаються для причастя вірянам – задля прощення їхніх гріхів і єднання з Господом. Освячення святих дарів і причастя є частиною Євхаристії – головного таїнства християнської церкви.
Давні дискоси мали вигляд простого круглого блюда. Згодом на ньому почали робити ніжку-підставку для зручності перенесення. За церковними канонами, священні посудини виготовляють із дорогоцінного металу або роблять позолоченими зсередини. Згідно з описом, на мить знахідки дискос із музейної колекції містив сліди позолоти, які нині ледь помітні.
За літургійним тлумаченням, дискос є символом не лише Таємної вечері, а й ясел, у які поклали Ісуса після народження, а також гроба Господнього, оскільки на дискосі спочиває Тіло Христове. Тому на поверхні блюда зображували немовля у яслах, сцени з Нового Заповіту, хрест. На дискосі із зібрання Національного музею історії України зображений Ісус Христос у образі Пантократора (Вседержителя) – у повний зріст. Він благословляє вірян із закритим Євангелієм у руках. Пальмові гілки символізують перемогу Христа над смертю, а кругла форма блюда (символ вічності) – вічність Церкви Христової.
Леся Дідух, завідувач сектору середньовічної історії України Національного музею історії України
