У одному із залів Національного музею історії України (НМІУ) експонується виготовлений із залізистого фаянсу обідній таріль, декорований у техніці деколю зображеннями архітектурних пам’яток Старого Києва: Михайлівского Золотоверхого собору та розміщених неподалік від нього церкви Святого Миколи (Десятинної) та Київського університету Святого Володимира (споруджених у 1842 р.), Старокиївського пожежного депо та Присутственних місць (збудованих у 1857 р.). Цей таріль надійшов у 1953 р. до Київського історичного музею (попередника НМІУ) з Одеського археологічного музею.
На звороті тареля в тісті штампом нанесено заглиблене рельєфне клеймо «Wedgwood & C», що вказує на виробництво заводу Дж. Веджвуда у Стаффордширі (Велика Британія).
На звороті виробу також наявне зображення королівського герба Великої Британії із девізом Ордену Підв’язки («Сором тому, хто подумає про це погано») та девізом королівської монархії («Бог і моє право»). Над цим зображенням міститься напис «Кieff», унизу – напис «PATENT». Ще нижче зображено ромбічний знак зі скороченням «Rd» («Registered Design»), зазначенням класу виробу (IV), року (Н), місяця (Е) та дня (4) отримання патенту.
Патент № 229013 на використання зображення «Кieff» (ідентичного наявному на тарілі з НМІУ), 4 травня 1869 р. зареєстрований одеською торговельною фірмою «Trachtenberg & Panthes» («Трахтенберг і Пантес»), нині зберігається в Національному архіві Великої Британії (The National Archives). Абревіатуру означеної фірми – «T» та «P» – містить клеймо на зворотному боці тареля з НМІУ.
Власники «Trachtenberg & Panthes» – австро-угорський підданий Маркус Пантес та одеський купець 1-ї гільдії Берман Трахтенберг, за патентом на привілейовану торгівлю реалізували на російському внутрішньому ринку вироблений у Англії посуд. Окрім Одеси, фірма мала представництва в інших містах Російської імперії: відомо ще три види фаянсових тарелів, декоровані в тому самому стилі та за тією самою схемою, що й експонат із НМІУ. На цих тарелях зображено по п’ять архітектурних пам’яток різних міст, зокрема пам’ятник М. Воронцову в Одесі (1863).
Декор на тарілі, що зберігається у НМІУ, виконано фарбою рожевого кольору в техніці, як вже згадувалося, деколю – трансферного підглазурного друку. Певно, що деколі на зразок «Woronzoff» («Воронцов») та «Kieff» («Київ»), патенти на використання яких нині зберігаються в Національному архіві Великої Британії, наносив на посуд завод-виробник. Якість англійського фаянсу та його дизайн сприяли тому, що покупці, які цінували європейську якість за помірну ціну, надавали перевагу саме продукції відомих британських заводів. Очевидно, тарілки із краєвидами Києва та Одеси виготовляли як сувенірну продукцію.
Деколі для оздоблення посуду літографським способом друкували керамічною фарбою на аркушах паперу. Такі зображення можна було тиражувати у значних кількостях, легко транспортувати і, за наявності певних виробничих навичок, досить легко наносити на готовий фаянсовий посуд.
