На другому поверсі Національного музею історії України експонується скриня сейфового типу, в XVII – першій пол. XVIII ст. виготовлена в одному з центрів виробництва таких предметів для зберігання грошей і коштовних речей – південно-німецьких містах Нюрнберг або Аусбург.

Скриню з НМІУ виготовили з листового заліза, укріпили сталевою арматурою та окували з'єднаними заклепками металевими смугами, що перетинаються під прямим кутом. Під її віком розташована складна система блокування. Вона складається із центральної тяги, за допомогою важелів з'єднаної з пружинними ригелями, які заходять під розташоване вздовж борта масивне ребро та кути корпуса скрині.

Цю складну систему (схожу на ту, що використовується у дверях сучасних сейфів) задіює один ключ. Закривати віко скрині можна й без ключа: ригелі [O2] спрацьовують так само, як і сучасні дверні замки, що зачиняються самостійно. При цьому розташовані з боку петель нерухомі ригелі при закритті кришки заходять під борт, як протизнімні штирі в сучасних броньованих дверях. Тож навіть збивання чи спилювання петель віка скрині не дозволяло зловмисникам викрасти коштовності, які зберігалися всередині.

В центрі віка скрині міститься замкова щілина, в яку вставляється ключ, що задіює механізм під кришкою. Розташована на фронтальній стінці корпусу скрині друга замкова щілина – фальшива, виготовлена для того, щоб вводити злодіїв у оману. На передній стінці скрині також змонтовано дві масивні петлі для висних замків, що відкриваються двома різними ключами.

На віці скрині з НМІУ міститься кілька секретних кнопок, замаскованих під заклепки, та декоративні накладні елементи у вигляді квіток тюльпанів: натискання на них розблоковує замкову щілину. В деяких німецьких сейфових скринях створювали додаткові рівні захисту: один із ригелів був автономним, його [O4] активували натиском на одну із секретних кнопок на віці чи бічній стінці скрині. Тому, навіть маючи ключ, але не знаючи «код», відкрити скриню було неможливо.

На бічних стінках скрині з НМІУ змонтовано дві масивні ручки-петлі для перенесення. Стінки скрині декоровано живописними пейзажами. Вишуканий бароковий дизайн перетворює означену скриню на привабливу деталь інтер'єру заможного помешкання.

Історія походження скрині з НМІУ та її потрапляння до музею не менш цікава, ніж її конструкція. Цей історичний артефакт надійшов до Державного історичного музею УРСР (тогочасна назва НМІУ) у першій пол. 1950-х рр. від Пилипа Васильовича Клименка, мешканця м. Козельця на Чернігівщині. За версією П. Клименка, означена скриня належала Олексію та Кирилу Розумовським. У ній брати надсилали з Петербурга коштовні дарунки своїй матусі – Наталії Розумисі, яка мешкала на хуторі Лемеші неподалік Козельця. З родини Розумовських походить останній гетьман України Кирило Розумовський (1728–1803), який, імовірно, був першим власником скрині, що нині зберігається у НМІУ. У шістнадцятирічному віці К. Розумовський виїхав до Європи, де навчався в університетах міст Кенінгсберга, Берліна, Геттінгена та Страсбурга. Можливо, саме під час цієї тривалої закордонної поїздки майбутній гетьман і придбав означену скриню.