Цього року минає 200 років із дня народження Ніколи Артемійовича Терещенка (1819–1903) – відомого українського підприємця, мецената та громадського діяча. Сучасники гідно оцінювали заслуги Ніколи Артемійовича: в 1870 р. Олександр ІІ саме його хотів нагородити дворянським титулом, але завдяки клопотанням Ніколи цей титул одержав його батько – Артемій Якович Терещенко (1794–1873). З 1892 р. Нікола Артемійович став почесним громадянином м. Києва та отримав ранг таємного радника, а наприкінці ХІХ ст. в Києві на його честь було перейменовано вулицю Олексіївську на Терещенківську. В січні 1903 р. життєвий шлях Ніколи Артемійовича завершився і кількість охочих віддати йому останню шану була така велика, що прощання тривало пʼять днів. У 1909 р. в рідному Глухові славетному підприємцеві й меценатові звели пам’ятник.
У Національному музеї історії України на виставці «ПРАГНЕННЯМ ДО СУСПІЛЬНИХ КОРИСТЕЙ», приуроченій до 200-річчя із дня народження Ніколи Артемійовича Терещенка, експонується диплом на дворянство роду Терещенків. Цей документ має вигляд книги й містить пʼять пергаментних аркушів. У дипломі викладені досягнення батька Ніколи – Артемія Яковича, зокрема, його активне сприяння розвиткові сільського господарства, громадська діяльність у Глухові та меценацтво. З огляду на ці досягнення, Артемію Яковичу та всім його нащадкам по чоловічій лінії надавалося дворянство. Окрасою диплому є герб роду Терещенків із красномовним девізом «ПРАГНЕННЯМ ДО СУСПІЛЬНИХ КОРИСТЕЙ». Герб містить зображення лева – символу сили та потуги, монет – данини підприємницьким досягненням Терещенків та колосків – свідчення вкладу в розвиток сільського господарства. Особливо привертає увагу домінування синього й жовтого (золотого) кольорів у оформленні герба Терещенків.
Терещенки походили із козацько-міщанського роду північно-східної України. Артемій Якович Терещенко розпочав свою підприємницьку діяльність у м. Глухові й посприяв розвитку цього міста у багатьох сферах. Згодом став купцем першої гільдії, а в народі за великі успіхи в купецтві отримав прізвисько Карбованець. Його старший син Нікола ще в досить юному віці почав успішну комерційну діяльність, згодом вдало скористався можливостями, які з’явилися внаслідок Кримської війни та селянської реформи. Зрештою Нікола Артемійович став одним із найуспішніших підприємців Східної Європи, сфера зацікавлень якого охоплювала здебільшого виробництво цукру та сільське господарство. В 1872 р. Нікола разом із братом Федором заснував «Товариство цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків» та благодійний фонд родини Терещенків, який, за заповітом їх батька Артемія, спрямовував 80% прибутків від підприємств родини на благодійність. Нікола Артемійович загалом перерахував на цю діяльність близько пʼяти мільйонів карбованців, зокрема, опікувався знедоленими, фінансував будівництво Володимирського собору, першого у Східній Європі училища для сліпих, шести медичних закладів, дитячого притулку, Київського політехнічного інституту та багатьох інших громадських закладів. Також Нікола Артемійович надавав значні кошти на створення Київського художньо-промислового та історичного музею, до колекції якого між 1897 та 1903 рр. передав кілька тисяч предметів, придбаних із розкопок В. Хвойки (зокрема з Кирилівської стоянки).
