6 грудня 1240 року внук Чингісхана, хан Батий із військами монголо-татар взяв штурмом і майже повністю зруйнував Київ. Останнім прихистком захисників міста стала Десятинна церква, розташована на княжому дитинці. Бій навколо неї тривав досить довго. Та під ударами «пороків» муроване склепіння храму обвалилося на голови останніх киян, які намагалися знайти в його стінах порятунок. Більшість мешканців міста вирізали або взяли у полон.
Під час розкопок Вікентія Хвойки на території Десятинної церкви в 1908 р. виявили братську могилу, в якій було поховано киян, що загинули в 1240 р. За свідченнями В. Хвойки, на дні могили під завалом людських кістяків було знайдено великий залізний хрест. За аналогіями хрест можна віднести до витворів візантійських майстрів кінця Х - ХІ ст.
Спочатку цей хрест потрапив до колекції Богдана Ханенка, а до музею знахідку передали тільки 1937 р.
Залізна основа хреста була вкрита тонкими посрібленими бронзовими пластинами. Кожен кінець хреста має завершення у вигляді двох дисків-«слізок», а на розширених частинах кінців є сліди від круглих накладних медальйонів, які нині втрачені. Про сюжети медальйонів можна скласти уявлення завдяки іконографії подібних витворів, які зазвичай утілюють композицію Великого Деїсуса на лицьовому боці та медальйони окремих святих заступників – на зворотному. Поширені композиції із зображенням святих воїнів-мучеників Георгія, Дмитрія, Федора, які були втіленням захисту. З медальйонів, які в давнину оздоблювали хрест, відомий за описами лише один. Це срібний медальйон із зображенням святого великомученика Федора, який розташовувався в середохресті хреста. Цей медальйон був в 1940 рр. вивезений на Захід і нині зберігається в музеї Дамбартон Окс у Вашингтоні. Залишки сріблення та чернених візерунків у осередді хреста свідчать про його значну коштовність. Зображення св. Федора в медальйоні пов'язане з патроном храму св. Федора, розташованого в межах Дитинця, біля Батиєвих воріт. Тому реліквія могла належати цьому храму, заснованому у 1124 р. великим князем Мстиславом Великим. Але місце і умови знахідки вказують на його відношення до Десятинної церкви. Відомо, що процесійні хрести використовували в молебнях при хресній ході у великі свята і за значними подіями. Можливо, захисники міста, рятуючи цю святиню Федорівського монастиря від невірних, заховали хрест у могилі, прикривши його тілами. А можливо, цей хрест могли покласти до братської могили як символ мученицької смерті.
