У княжу добу було започатковано використання символу тризуба як князівського знака, який із часом перетворився на державну символіку. В 1993 р. музейну колекцію поповнив цікавий експонат – плінфа із тризубом ХІІ ст. Її було знайдено в 1990 р. під час дослідження давнього городища в м. Володимир-Волинському Волинської області.
Плінфою у давньоруських письмових джерелах називали цеглу. Її виготовляли з високоякісної глини й робили рівномірний випал. Спочатку майстер формував різні за формою цеглини, потім сушив їх на відкритому повітрі, а тоді вже випалював у спеціальних гончарних печах. Знаки на плінфі відтискували під час формовки за допомогою спеціальної підкладної планки з різьбленим знаком тризуба. Давно встановлено, що князівські знаки на цеглинах вказують на їх належність князям-замовникам будівництва. Але із приводу призначення такої плінфи існують різні версії: знаком князя таврували продукцію залежні від князя будівельні організації, князівським знаком могли мітити партію сирців, пов’язану з визначним днем або подією (наприклад, день народження князя), такі плінфи могли правити за часткове облицювання стін тощо.
Плінфа з Волині виготовлена із добре випаленої глини червонуватого кольору, на її поверхні міститься рельєфний відбиток тризуба із подовженим донизу середнім зубцем, що має хрестовидне завершення. Відома цеглина із аналогічним зображенням тризуба з Успенського собору ХІІ ст. в м. Володимир-Волинському. З Іпатіївського літопису дізнаємося, що замовником будівництва цього храму був волинський князь Мстислав Ізяславич. Після його смерті під 1170 р. в літописі записано, що князь похований у церкві Успіння Богородиці «юже бе сам создал». Вочевидь, на цеглині з колекції НМІУ зображено «тризуб Мстислава».
Мстислав Ізяславич (1126–1170), син Київського князя Ізяслава Мстиславича (1146–1154), онук Київського князя Мстислава Великого (1125–1132), протягом свого життя володів різними містами. Зокрема, в 1150–1154 рр. сидів у Каневі, тримав Дорогобузьку та Луцьку волості, був князем Переяславським, із 1155 р. правив на Волині. Протягом короткого періоду (1167–1169) займав великокнязівський стіл у Києві. Помер 18 серпня 1170 р. у Володимир-Волинському. Мстислав Ізяславович дав початок династії галицько-волинських князів. Його син, Роман Мстиславич, засновник Галицько-Волинського князівства, був однією з найвпливовіших постатей у політичному житті Русі кін. ХІІ – поч. ХІІІ ст., а онук, Данило Романович Галицький, зумів створити сильну Галицько-Волинську державу, спадкоємицю Київської Русі.
