У квітні 1991 р. з ініціативи Президента СРСР Михайла Горбачова в резиденції Ново-Огарьово під Москвою відбулися переговори з керівниками девʼяти республік про зміст нового союзного договору, підписати який планували у вересні-жовтні 1991 р. на з’їзді народних депутатів СРСР. Проте цього не сталося внаслідок спроби 19 серпня 1991 р. силовими методами повернути країну до старих порядків. Найближче оточення Михайла Горбачова на чолі з віце-президентом СРСР Генадієм Янаєвим ізолювало очільника СРСР на дачі у Форосі та намагалося взяти владу у свої руки.

Г. Янаєв заявив про створення Державного комітету з надзвичайного стану (ДКНС, російською – ГКЧП) та про перебирання на себе обов’язків Президента СРСР. Постановою № 1 ДКНС у країні проголосии введення надзвичайного стану. Основні події розгорталися в Москві, де опір ДКНС, очолений Президентом Російської Федерації Борисом Єльциним, набув ознак громадянської війни.

19 серпня 1991 р. командувач Сухопутних військ СРСР генерал В. Варенніков прибув до Голови Верховної Ради УРСР Леоніда Кравчука й попередив його, що в разі спротиву в Україні путчистам у республіці введуть військовий стан і змінять керівництво. Л. Кравчук обрав обережну позицію. У своїй заяві на українському телебаченні він закликав громадян дотримуватися спокою та продовжувати працювати.

Натомість опозиція у ВР намагалася активно протидіяти путчу, закликаючи населення бути готовим до загального страйку та громадянської непокори. 20 серпня в Києві відбулася нарада представників Народної ради та демократичних організацій, на якій висунули вимоги до Президії Верховної Ради УРСР визнати створення ДКНС антиконституційною акцією і не пізніше 22 серпня зібрати надзвичайну сесію Верховної Ради та вжити рішучих заходів щодо захисту державного суверенітету України. Увечері 20 серпня після дводобового засідання Президія Верховної Ради УРСР прийняла заяву, в якій дія постанов ДКНС на території України не визнавалася.

Рішучий опір громадян, дії керівництва РРФСР, вагання військ, перехід окремих військових частин на бік демократичних сил, нерішучість самого ДКНС стали причиною ганебного провалу заколоту 22 серпня 1991 р.

24 серпня 1991 р. на позачерговій сесії Верховна Рада УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України («за» проголосували 346 депутатів, «проти» – 1). В експозиції передставлена газета «Голос України» з текстом Постанови Верховної Ради УРСР «Про проголошення незалежності України» та «Акту проголошення незалежності України».