Залишки човна знайшли у травні 1961 р. робітники торфопідприємства під час розробки торфовища в долині р. Супій, лівої притоки Дніпра (у скіфський час річка була судноплавною), поряд із відомими бронзовими посудинами, що згодом демонструвалися на виставках у Франції, Австрії, Німеччині, Угорщині, Південній Кореї, США, Сінгапурі та Японії як шедеври еллінського торевтичного мистецтва. Саме за бронзовими виробами (п’ять гідрій, три амфори, стамнос, дві сітули, три лутерії та кратер) дослідниця О. Д. Ганіна датувала залишки човна раннім залізним віком. Проте така дата є спірною.

Знайдений фрагмент має розміри 0,7×5 м. Це дно дубового човна-однодревки, на якому збереглися залишки двох сидінь. Носова частина була сильно пошкоджена під час виймання знахідки із торфу.

До виробу застосовано поетапну реставрацію: склейка окремих частин у 1962 р. та їх скріплення сучасними залізними гвіздками; згодом, із 1969 р. дно дубового човна регулярно просочували спеціальним розчином задля консервації деревини.