Вишуканий настінний бронзовий годинник зібраний у період між 1740 і 1789 роками. Його створив Ленуар – один з представників відомої династії годинникарів, три покоління якої жило і творило у Парижі у XVII–XVIII ст.
Першим прославився Етьєн І Лунуар (1675–1739), що одержав звання майстра, коли йому було лише 23 роки. Справу батька продовжив син Етьєн ІІ Ленуар (1699—1778), який був визнаний майстром ще раніше – у 18 років! Саме молодший Ленуар вперше почав підписувати свої вироби «Etienne Le Noir le fils» («Етьєн Ленуар син») , а після 1740 р. – просто «Etienne Le Noir». У 1724 р. народився його син П’єр-Етьєн (1724 – після 1789), який у подальшому теж стане майстром-годинникарем. Батько і син у 1750 р. створюють спільне виробництво, що спеціалізувалося на годинникових механізмах та власне годинниках, співпрацюючи з провідними європейськими постачальниками матеріалів та виробниками деталей. Годинники збували самостійно, а механізми постачали «ювелірному королю» Лазару Дуво. Останній вмонтовував їх у вишукані футляри та постачав пристрої до палаців французької еліти та короля Людовіка XV (дві третини виробів його підприємств купувала маркіза де Помпадур). Один з таких годинників, подарований принцесі Неаполя, міг працювати 8 діб на одній накрутці пружини.
Особливо активною діяльність Етьєна ІІ та його сина була в період між 1750 і 1770 роками, коли вони щорічно виготовляли понад 50 елітних годинників. Діяльність Етьєна-Олександра припиняється наприкінці XVIII ст., останні згадки про нього як годинникаря датовані 1789 р.
На сьогоднішній день відомо дуже мало годинників, що були виготовленні представниками цієї годинникарської династії, оскільки загальний обсяг виробництва був невеликий і орієнтований виключно на елітних споживачів. Одиничні часовимірювальні пристрої цих виробників з маркуванням «ETIENNE LENOIR A PARIS» експонуються у провідних світових музеях.
Один з цих годинників наразі представлений в Національному музеї історії України. Його продовгуватий корпус виготовлений з литої позолоченої бронзи з композицією листя та квітів, що вгорі доповнюється фігуркою кохання, а знизу – двома фігурками херувимів. У центрі корпусу розміщений великий круглий циферблат під склом. Він зроблений з білої емалі, на якій ближче до центру нанесено фіолетовим кольором римські цифри (I–XII), а ближче до краю — арабські (5, 10, 15...60). В центрі циферблату напис «ETIENNE LE NOIR \ A PARIS». Годинник має дві стрілки — годинну і хвилинну. Як більшість тогочасних настінних годинників, його пружину накручували й регулювали стрілки спеціальним ключем, що вставлявся у спеціальні отвори на циферблаті.
