Серед старожитностей представлених в експозиції НМІУ особливу увагу привертає бронзовий водолій у вигляді кентавра. Відомо, що знайдено його у Чернігові, але коли і за яких обставин невідомо. До музею він був переданий у 1907 р. з колекції родини Ханенків.

Акваманіл, або ж водолій – це посудина для води у вигляді реальних і фантастичних звірів. Використовувалася як рукомийник у світському і церковному побуті. Фігури відливали з бронзи в техніці втраченої воскової моделі, при якій модель, за якою відливали виріб, втрачалася. Тому кожен водолій є унікальним мистецьким витвором.

Чернігівський водолій має округлий тулуб, що тримався колись на чотирьох тонких лапах. Нині дві передні і задня ліва нога тварини відламані. Звіриний тулуб кентавра відділений від людського бюста виступом-«комірцем», прикрашеним гравірованими зигзагами. У кентавра великі випуклі очі, приплюснутий ніс, маленькі вуха і рельєфна зачіска. Вгорі на голові монстра – круглий отвір для вливання води, який закривався кришечкою. Короткими тонкими руками звір тримає в пащі трубку, з якої витікала вода. Тримали водолія за круглу ручку, що проходить вздовж усього тулубу посудини.

Акваманіл виготовлений у першій половині ХІІІ ст. і належить до півночногерманських водоліїв, центр виробництва яких розташовувався у м. Гільдесгейм (Нижня Саксонія). В романській тератології кентавр вважався уособленням демонічних сил і був популярним образом середньовічного мистецтва.

Потрапивши на Русь, подібні романські вироби осідали в скарбницях князів та бояр і були у вжитку в придворному побуті.