Листівка з колекції Національного музею історії України

80 років тому, із 21 по 25 серпня 1943-го, на хуторах біля села Золота Слобода Тернопільської області відбувся Третій надзвичайний великий збір ОУН (б). У заході брали участь щонайменше 27 осіб, зокрема Роман Шухевич, Микола Лебедь, Омелян Логуш, Дмитро Маївський, Михайло Степаняк, Микола Арсенич, Яків Бусел, Ростислав Волошин та інші керівники ОУН (б).

На порядку денному зборів були такі питання:

1. Доповідь про міжнародну та внутрішню ситуацію (доповідач – Мирослав Прокоп, псевдо Гармаш);
2. Зміна програми ОУН (доповідач – Омелян Логуш, псевдо Іванів);
3. Зміна організаційного статуту ОУН (доповідач – Дмитро Маївський, псевдо Тарас, Косар);
4. Вибори керівних органів ОУН тощо.

Мирослав Прокоп зазначив, що з миті створення УПА авторитет Організації українських націоналістів зріс і ОУН стала найбільшою «революційно-політичною силою в Україні». Він пропонував надалі скерувати роботу організації на «революцію в СРСР» через утворення з іншими народами радянського союзу спільного фронту боротьби. Також він пропонував налагодити зв’язки з народами, які не входили до складу СРСР, для координації спільних дій, а також домагатися підтримки з боку Великої Британії.

Учасники збору розглянули можливі варіанти розвитку подій:

1. Більшовики візьмуть під контроль всю Україну, але будуть ослаблені. В цьому разі потужна УПА зможе підняти повстання на всій території України.
2. Західні союзники висадяться на Балканах і зупинять просування червоної армії. За такого варіанту розвитку подій необхідно мати якомога потужнішу українську армію, яка здатна стати важливим чинником у розв’язанні українського питання.
3. На мить перемоги над нацистською Німеччиною СРСР буде таким сильним, що союзники будуть змушені рахуватися з його вимогами. У цьому разі будь-який повстанський рух неминуче очікує придушення, і українським силам слід думати про згортання діяльності або еміграцію.

Унаслідок дискусій перемогли прихильники першого варіанта. Аргументи Миколи Лебедя та Михайла Степаняка про те, що боротьба недостатньо озброєної УПА проти сильної червоної армії призведе до масової загибелі українців, відкинули. Зрештою ухвалили рішення максимально розбудувати УПА і провести мобілізацію населення. До підходу червоної армії треба було створити запаси зброї, одягу, продовольства та засобів зв’язку. Також вирішили сконцентрувати підрозділи УПА в місцевості із природними умовами, що сприятимуть таємному перебуванню великих військових частин. Ще одне рішення – дочекатися проходження фронту на захід та почати пересування на схід України, у Білорусь та на Кавказ, піднімаючи народи на повстання проти радянського союзу.

У рішеннях було вказано, що ОУН (б) має боротися не тільки проти більшовиків, а й проти німецького нацизму. Ця постанова стала логічним продовженням рішення III конференції ОУН (б) про підготовку збройного повстання проти німецьких окупантів та розпорядження Проводу про початок збройної протидії німецькому терору проти місцевого населення, ухвалених навесні 1943 року.

На зборі ухвалили низку рішень про внесення змін до програмних документів ОУН (б). Положення про верховенство інтересів нації та курс на створення незалежної соборної української держави залишили. Водночас проголосили ще й свободу світогляду та неприпустимість нав’язування суспільству будь-яких догм і доктрин, задекларували знищення будь-яких форм експлуатації. Велику увагу приділили економічним і соціальним питанням. Передбачалися приватна власність на землю, націоналізація промисловості за участі робітників у її управлінні та право на створення профспілок. Гарантувалися гідні умови та оплата праці – замість радянського стаханівства пропонувалося перейти на добровільну роботу в наднормовий час. Зрівнювалися права жінок і чоловіків (але жінок звільняли від шкідливих робіт). Проголошувалися безкоштовна охорона здоров’я, шкільна й вища освіта, пенсійне забезпечення. Також гарантувалися свобода слова, друку й релігії, свобода вибору роботи, вільні профспілки.

Великий збір затвердив нове керівництво ОУН (б) – підтвердив повноваження Бюро, обраного в травні 1943 року після відсторонення від керівництва Провідника Миколи Лебедя. Так фактичне керівництво організацією залишилося за членом бюро Романом Шухевичем («першим серед рівних»), позиції якого зміцнилися.

Збір показав готовність нового проводу до ідеологічних змін у організації задля досягнення головної мети ОУН – побудови Української Самостійної Соборної Держави, закріпив демократичний курс реформ, напрацював нову соціально-економічну та політичну доктрини організації. Більшість істориків вважає, що цей напрямок нової програми ОУН (б) мав явні соціал-демократичні риси.

За словами учасника зібрання Василя Кука, головним гаслом ОУН, поряд із побудовою УССД, стало «Воля народам! Воля людині!». Збір зафіксував своє ставлення до інших народів, визначивши їхнє право на власну державу в межах етнічних територій.

У фондах Національного музею історії України зберігається добірка листівок ОУН і УПА, в яких містяться заклики «Свобода народам! Свобода людині!» та інші ідеї, проголошені під час Третього надзвичайного великого збору ОУН (б) в серпні 1943 року (на фото).

Підготував Олександр Іщук, провідний науковий співробітник Національного музею історії України