Ймовірно, цей барельєф із пісковику, який містить зображення Богоматері з немовлям, був на фасаді Десятинної церкви. Він датується кінцем Х – початком ХІ століття і зберігається в колекції Національного музею історії України. За посиланням можна роздивитися 3D модель барельєфа, яку зробив наш колега, археолог Володимир Колибенко.
У церковній традиції 12 травня вважається днем освячення Десятинної церкви – найдавнішого кам’яного храму Русі. Ця дата походить із Прологу – давньоруської збірки коротких житій та оповідей про визначні церковні події. У оповіді Прологу цитується уривок із першої київської хроніки – «Повісті временних літ», у якій завершення будівництва храму занотовано під 996 роком, але без згадки власне освячення. Дані цих двох джерел часто механічно поєднують. Насправді є суттєві підстави сумніватися в достовірності як дня освячення, так і року завершення будівництва Десятинної церкви.
У давньоруській практиці освячення церков найчастіше відбувалися в неділю або суботу. 996 року 12 травня припадало на вівторок. Це вказує на малоймовірність запропонованої дати. Водночас рік завершення будівництва – 996, належить до ранніх дат «легендарної частини» «Повісті временних літ», що охоплювала часи до межі 10–11 століть. Такі дати розраховував приблизно або проставляв навмання Сильвестр-хроніст, який працював на початку 12 століття.
Найдавніша достовірна дата з історії храму відома з тієї самої хроніки, але вже з «історичної частини», що спиралася на перші київські записи по роках (аннали). 1007 року із кримського Херсона (відомий також як Херсонес) до Десятинної церкви перенесли мощі святого Климента Римського та його учня Фіва. Покладання мощей святих зазвичай супроводжувало освячення храмів. Це було особливо важливо у випадку першого осередку християнства в Руській землі. Тож є підстави вважати, що завершення і освячення Десятинної церкви відбулося близько 1007 року.
Що ж до дати 12 травня, найвірогідніше, вона стосується другого освячення Десятинної церкви, що відбулося 1039 року. Тоді зазначене число припадало на суботу, що цілком відповідало поширеним звичаям. Внаслідок цього переосвячення церква отримала відому з пізніших текстів присвяту – Богородиці. З огляду на повідомлення сучасника, німецького хроніста Титмара (помер 1018 року), у перші десятиліття своєї історії Десятинна церква була Софійською. Заснування Ярославом нового кафедрального Софійського собору вимагало зміни присвяти попередньої Софії.
Підготував Вадим Арістов, науковий співробітник Національного музею історії України
