Український історик, джерелознавець, знавець української етнографії, громадський діяч народився 16 травня 1817 року у слободі Юрасівці на Слобожанщині (нині – Воронезька область рф). Микола Іванович Костомаров був сином поміщика та кріпачки, закінчив Воронезьку гімназію та історико-філологічний факультет Харківського університету (сучасний Харківський національний університет імені Василя Каразіна).

Микола Костомаров мав велике коло зацікавлень, до якого належали історія народовладдя та самоврядних об’єднань, історія церкви, філософія, слов’янська міфологія, історія козацької революції та Гетьманщини, джерелознавство, історіографія тощо.

Декоративний таріль із портретом Миколи Костомарова, виготовлений на Межигірській фаянсовій фабриці. Національний музей історії України

Поза тим, Микола Іванович є чи не найвідомішим українським слов’янофілом, оскільки долучався до діяльності Кирило-Мефодіївського братства та написання його програмного документа – «Книги буття українського народу». Члени товариства були прихильниками створення слов’янської федерації, запровадження конституції та політичних свобод, заборони кріпацтва. За членство у братстві Микола Костомаров заплатив ув’язненням, засланням, роками поліційного нагляду, йому відмовили у дозволі на викладання в університетах Києва та Харкова.

Попри це поміркований демократ Микола Костомаров не зрадив своїх поглядів, гаряче дискутував із російськими слов’янофілами, виступав проти пушкінської ідеї «злиття слов’янських рік у російське море». Етнографічні студії професора стали джерелом для наукових та публіцистичних праць, у яких він доводив окремішність українців як етнічної спільноти, що має довгу історію, власну мову та культуру. Описуючи відмінності українців від росіян, Микола Іванович звернув увагу на бажання українців створювати об’єднання на добровільних засадах, любов до свободи та індивідуалізм, а також на інакшість пісенної традиції.

У фондах Національного музею історії України (МІСТ) зберігається низка раритетних видань праць Миколи Костомарова, частина з яких є прижиттєвими. Однією з них є книга «Руїна. Історична монографія (1663–1687)», видана 1882 року. Періодизація революційних подій 17 століття у праці професора відрізняється від сучасної, проте в ній міститься ґрунтовний хронологічний виклад військово-політичної історії того часу, із вкрапленням біографістики та релігійного контексту.

Микола Костомаров помер 19 квітня 1885 року, його поховали у Петербурзі. В Національному музеї історії України зберігаються поховальні корогви, виготовлені до цієї сумної події, зокрема від українського студентства Санкт-Петербурга.

Підготувала Надія Кравченко, наукова співробітниця Національного музею історії України