Видрук ІІ Універсалу УЦР. Копія. З зібрання музею.
Активна розбудова державних інституцій після створення у березні 1917 року Української Центральної Ради та, зокрема, проголошення 23 червня І Універсалу викликали досить неоднозначну реакцію в Петрограді. Своїм І Універсалом Центральна Рада проголошувала курс на автономію України, що не могло сподобатися представникам Тимчасового уряду з об’єктивних причин.
Вже 29 червня голова Тимчасового уряду Георгій Львов звернувся із закликом до українців відмовитися від проголошеної автономії та залишити це питання на розгляд Всеросійських установчих зборів. Проте політична ситуація на ту мить не сприяла відвертій конфронтації Тимчасового уряду із Центральною Радою. «Конфлікт» вирішили залагодити шляхом перемовин.
10 липня до Києва прибула російська делегація. До її складу входили чотири міністри: Михайло Терещенко, Микола Некрасов, Іраклій Церетелі та Олександр Керенський. Із українського боку уповноваженим перемовником був очільник Генерального секретаріату Володимир Винниченко.
Представники Тимчасового уряду не виступали проти проголошення автономії України категорично, проте наголошували на неможливості практичної реалізації І Універсалу до скликання Всеросійських установчих зборів. Результатом складних перемовин став компромісний документ. Тимчасовий уряд визнавав Генеральний секретаріат найвищим органом крайової влади на українських теренах. Своєю чергою, українська сторона брала на себе зобов’язання утриматися від проголошення автономії до Всеросійських установчих зборів. Конкретних домовленостей щодо українізації в російській армії та територіальних меж юрисдикції Генерального секретаріату перемовники не досягнули.
Якщо Центральна Рада ухвалила документ без особливо запеклих дискусій, то в Тимчасовому уряді він викликав дуже неоднозначну реакцію. ІІ Універсал все-таки ухвалили, проте кілька міністрів із партії кадетів, які не погоджувалися з його прийняттям, заявили про відставку.
Наступного дня – 16 липня 1917 року, на відкритому засіданні Центральної Ради голова Генерального секретаріату Володимир Винниченко оприлюднив тексти ІІ Універсалу та Декларації Тимчасового уряду. Таким чином документ вступив у дію, і хоча питання автономії виносилося на розгляд Всеросійських установчих зборів, Тимчасовий уряд визнавав Генеральний секретаріат Центральної Ради органом «найвищої краєвої влади Временного правительства на Україні».
Підготував Богдан Скопненко, старший науковий співробітник музею
