16 липня 1990 року голосами 355 депутатів Верховна Рада Української РСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Проти виступили всього 4 депутати, 1 – утримався. Цього дня у постанові «Про день проголошення незалежності України» парламент УРСР ухвалив «вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України». Його скасували після проголошення незалежності 24 серпня 1991 року.

У преамбулі документа проголошувалося «верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки в межах її територій та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах». У Декларації йшлося про те, що єдиним джерелом державної влади в Українській РСР є народ, і віднині він самостійно вирішуватиме будь-які питання свого державного життя. Від імені українського народу могла виступати тільки Верховна Рада. Законам України надавався пріоритет над загальносоюзними. Підкреслювалося виняткове право українського народу на володіння, користування та розпорядження національним багатством України. Важливим пунктом Декларації був той, у якому стверджувалося, що Україна має право на власні збройні сили, внутрішні війська та органи держбезпеки, а в майбутньому планує стати нейтральною державою, не брати участь у блоках і буде без’ядерною державою.

Проте Декларація не отримала статус конституційного акта. Міжнародні організації та країни світу не визнали незалежності України, оскільки вона залишалася у складі СРСР. Верховна Рада Української РСР не мала повноважень на ухвалення рішення про вихід зі складу СРСР. Відповідно до Конституції СРСР та УРСР, тільки народ Української РСР як джерело всієї повноти влади в республіці мав право приймати таке рішення на референдумі. Діючі норми міжнародного права також зобов’язували Верховну Раду Української РСР провести республіканський референдум.

Але Декларація стала основою для Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Незалежність країни підтримали 90,32% населення на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року.

Підготувала Ірина Пуля, наукова співробітниця музею