За однією з версій, 18 червня виповнюється 340 років від народження Теофана Прокоповича (1681–1736), відомого церковного ієрарха та політика. Він – один із українців, який отримав кардинально протилежні оцінки і сучасників, і нащадків. Ієрарха й нині звинувачують у тому, що він був соратником Петра І та долучився до становлення Російської імперії як ідеолог чи навіть натхненник реформ російського монарха.
Утім Т. Прокопович – не єдиний представник яскравої та блискуче освіченої (Теофан навчався навіть у Римі) когорти українських інтелектуалів кінця XVII – першої третини XVIII ст., які робили кар’єру далеко за межами Києва чи Гетьманщини, що тоді входили до складу Російської держави імперії. Попри усталені твердження про «інтелектуальне спустошення» українських православних теренів, київська духовна еліта та ті, хто їхав на церковне служіння до Росії, сприймали своє переміщення інакше. Вони бачили себе культуртрегерами, що несли світло освіти та християнської віри в далекі, часом дикі краї. Київ також дуже успішно використовував розпорошення колишніх вихованців Могилянської академії для формування впливової та дієвої мережі патронів і благодійників.
У зібранні Національного музею історії України є кілька зображень Теофана Прокоповича. На думку старшого наукового співробітника музею, професора Максима Яременка, на противагу іншим ієрархам тієї доби, Т. Прокопович не уславився цінними вкладами начиння до українських святинь – цілком імовірно, через власне раціональне ставлення до релігії та Церкви. Наведене тут зображення архиєпископа потрапило до нашого музею вже в середині XX ст.
