Експонати вітрини, присвяченої діяльності Євгена Коновальця в період Української військової організації. Національний музей історії України, виставка «Щиро Ваш. Євген Коновалець»
14 червня 2021 року виповнюється 130-та річниця з дня народження Євгена Коновальця – полковника Армії УНР, командира Корпусу Січових Стрільців, команданта Української Військової Організації, голови Організації Українських Націоналістів.
Євгену Коновальцю судилося життя, сповнене небезпек та ризику. Народився він 14 червня 1891 року в селі Зашкові Львівського повіту в родині вчителя. На початку Першої світової війни його мобілізували – служив у 19-му полку Крайової оборони Львова. У червні 1915 року, під час боїв на горі Маківці, потрапив у російський полон, перебував у таборі для військовополонених у Чорному Яру поблизу Царицина, де разом з іншими старшинами здійснював пропагандистську і організаційну діяльність серед полонених-українців.
У вересні 1917 року Євген Коновалець із групою однодумців звільнився з табору і приїхав до Києва. У жовтні-листопаді 1917 року спільно з Романом Дашкевичем та іншими вояками сформував добровольчий Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців. У січні 1918 року його обрали командиром реорганізованого Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців, який у січні-лютому цього ж року брав участь у придушенні більшовицького заколоту в Києві та у боях проти російських загонів Муравйова. Після гетьманського перевороту полк Січових стрільців Євгена Коновальця було роззброєно і розформовано.
Наприкінці серпня 1918 року він за дозволом гетьмана Павла Скоропадського почав формувати у Білій Церкві Окремий загін Січових стрільців. Євген Коновалець на чолі січових стрільців у листопаді 1918 року взяв участь у ініційованому Директорією УНР повстанні за збереження самостійності України та відновлення республіканського ладу. У 1918–1919 роках у складі Армії УНР командував дивізією, корпусом і групою Січових стрільців під час бойових операцій проти російсько-більшовицьких та денікінських військ.
Поразка національно-визвольних змагань 1917–1921 років вимагала пошуку нових форм боротьби. У серпні 1920 року за безпосередньої участі Євгена Коновальця з колишніх січових стрільців створено підпільну Українську військову організацію (УВО), яка продовжила боротьбу за відновлення української державності: комендантом Начальної команди УВО став Євген Коновалець. Після двох підготовчих конференцій 28 січня та 3 лютого 1929 року на Першому конгресі українських націоналістів у Відні створено Організацію Українських Націоналістів (ОУН), провідником якої було обрано Євгена Коновальця. За дорученням Євгена Коновальця було сформовано військовий штаб та розпочато формування старшинських кадрів для нової національної української армії. Коновалець ініціював створення Культурної референтури ОУН і докладав зусиль, аби українське питання розглянула Ліга Націй.
Активні дії Євгена Коновальця щодо налагодження роботи націоналістичного підпілля в УСРР викликали занепокоєння у найвищого більшовицького керівництва в Москві, яке розробило спецоперацію, щоб ліквідувати лідера ОУН. Євген Коновалець загинув 23 травня 1938 року в Роттердамі (Голландія), внаслідок терористичного акту, вчиненого агентом радянських спецслужб. Похований на кладовищі Кросвік у Роттердамі.
Підготував Олександр Хоменко, науковий співробітник відділу «Музей Української революції 1917–1921 років» Національного музею історії України
