Події Української революції 1917-1921 рр. своєю масштабністю та рівнем підйому українського національного руху вражали і продовжують вражати дослідників. Адже, ще на початку 1917 р., задавалося, що Російська імперія являє собою міцний моноліт й думку про якусь форму української державності в Наддніпрянщині собі дозволяла лише відносно нечисленна група українських політиків. Те, що з весни 1917 р. ідея української державності здобуде значну підтримку серед українського населення підросійської України, — стане заслугою інтенсивної тихої праці як згаданих політиків, так і великої кількості представників всіх верств тогочасного українського суспільства. Так, значну фінансову підтримку українському руху надаватимуть українські підприємці, зокрема, Олексій Алчевський.
Насичений ризикованими комерційними операціями життєвий шлях О. Алчевського багато в чому зумовлювався його походженням, адже серед його предків були купці, які банкрутуючи не раз починали все з початку. Майбутній підприємець народився 1835 р. в Сумах де закінчив місцеве повітове училище. З 1862 р. проживав здебільшого в Харкові. Тут він займався продажем чаю та самоосвітою. Зірковий час для нього настав з кінця 1860-х, коли він виступив одним з співзасновників та керівником низки харківських фінансових установ, зокрема, першого в Російській імперії акціонерного іпотечного земельного банку зі стартовим капіталом в 1 млн карбованців.
Вдала фінансова діяльність дозволила підприємцю очолити Харківський біржовий комітет і, наприкінці 1870-х рр., скористатися завершенням промислового перевороту та початком індустріалізації. У цей час О. Алчевський бере участь в заснуванні Олексіївського гірничопромислового товариства та в будівництві заводів Донецько-Юрівського металургійного товариства (“ДЮМО”), зокрема, біля станції Юріївка (з 1903 р. її перейменовано на Алчевськ). У підсумку, активи О. Алчевського на 1900 р. оцінювалися в 30 млн. карбованців.
В історію України О. Алчевський ввійде також активною участю в національному русі. Підприємець довгий час очолював Харківську громаду й надавав значну фінансову підтримку українському руху, фінансував будівництво шкіл, бібліотек та лікарень. А в 1899 рр. організував спорудження першого пам’ятника Тарасу Шевченку (офіційно його відкрити було неможливо, тому пам’ятник був встановлений у приватних володіннях — Миросницькому саду в Харкові). Його дружина, педагог Христина Алчевська, згадувала про чоловіка, як про “фанатичного українця”.
Життєвий шлях підприємець та меценат завершив 7 травня 1901 р. У той час його підприємства переживали скрутні часи, зумовлені економічною кризою та відмовою імперського уряду в допомозі. Ймовірно, що це банкрутство могло підштовхнути підприємця до самогубства, інша версія пов’язує смерть О. Алчевського із замовним вбивством.
Підготував Анатолій Бараннік, науковий співробітник Національного музю історії України
