Полонені військовослужбовці Червоної армії. Червень 1941 року. Фото із експозиції музею.
8 травня Україна та світ вшановують памʼять жертв Другої світової війни. 76 років тому завершилися бойові дії у Європі. Нацистська Німеччина капітулювала.
Другу світову війну без перебільшення можна вважати центральною подією ХХ століття, яка за масштабами людських втрат, військових злочинів та руйнувань є найбільшою трагедією в історії людства. Війна, породжена тоталітарними режимами нацистської Німеччини та більшовицького Радянського Союзу, за приблизними оцінками, забрала життя близько 60 млн людей. Вона породила чимало запитань, нерозкритих загадок, а також позначилася численними спробами спотворити реальну історичну дійсність.
Фактично із січня 1945 року бойові дії велися на території Рейху. Крах нацистської Німеччини не викликав сумнівів і був лише справою часу. 30 квітня 1945-го закінчив життя самогубством один із архітекторів означеної катастрофи – Адольф Гітлер. Із кінця квітня розпочався своєрідний «парад капітуляцій» окремих армійських груп німецьких збройних сил. 29 квітня капітулювала група армій «С» у Італії на чолі з генералом-полковником Генріхом Фітінгофом-Шеєле. 2 травня перед Червоною армією склав зброю берлінський гарнізон, також цього дня у штабі нового очільника Рейху Карла Дьоніца, який обійняв цю посаду після смерті Адольфа Гітлера, відбулася нарада, на якій фактично прийняли рішення припинити опір англо-американським військам.
4 травня здалися німецькі війська в Нідерландах, Данії, Шлезвіг-Гольштейні та на північному заході Німеччини. 5 травня склала зброю група армій «G» у Баварії та Західній Австрії. Відразу після підписання капітуляції голландської та данської групи військ верховний головнокомандувач Карл Дьоніц уповноважив адмірала Ганса-Георга фон Фрідебурга вести переговори зі штабом Дуайта Ейзенхауера в Реймсі про капітуляцію Німеччини перед західними союзниками. Проте Гансу-Георгу фон Фрідебургу не вдалося домовитися з Дуайтом Ейзенхауером, який вимагав негайного та беззаперечного визнання поразки Німеччини на всіх фронтах. Не вдалося домогтися жодних поступок щодо цього питання і начальнику штабу оперативного керівництва верховного головнокомандування вермахту Альфреду Йодлю. Генерал Ейзенхауер залишався непохитний, тож представник німецької сторони змушений був пристати на висунуті до Німеччини умови.
7 травня 1945 року Альфред Йодль поставив свій підпис під Актом про капітуляцію. Цей історичний документ також скріпив своїм підписом радянський представник при штабі союзників генерал Іван Суслопаров. Але коли про церемонію в Реймсі дізнався Йосип Сталін, він неабияк обурився й наполіг на повторному підписанні Акта у берлінському передмісті Карлхорсті. Це повторне підписання відбулося винятково з ідеологічних міркувань і мало задовольнити вимогу радянського вождя, хоча Німеччина фактично капітулювала вже 7 травня, про що навіть оголосили по німецькому радіо. Проте переможці вимагали тріумфу. Карлхорстський акт підписали о 22 годині 43 хвилині за центральноєвропейським часом. Як і попередній документ, засвідчений у Реймсі, «другий акт» визначав, що його положення вступають в силу 8 травня о 23:01. Але чому ж тоді у СРСР та пострадянському просторі Днем перемоги вважалося саме 9 травня? Все просто й пояснюється різницею часових поясів. На мить безпосереднього підписання Акта в Москві вже настало 9 травня.
Підготував Богдан Скопненко, провідний науковий співробітник Національного музею історії України
