Старий головний корпус Львівського університету. Фото. 1851 р. Львів. Австрійська імперія

Традиція здобування вищої освіти в середовищі українців виникла щонайменше в XIV ст. Згодом, особливо після відкриття перших місцевих закладів вищої освіти, кількість студентів постійно збільшувалася. Студентство ставало своєрідним рупором та локомотивом суспільних змін.

Задля відстоювання власних інтересів, самодопомоги, поглибленого вивчення предметів чи змін у суспільстві зацікавлені студенти часто об’єднувалися в організації. Це стало особливо актуальним із останньої чверті XVIII ст. та протягом ХІХ ст., коли на українських землях зʼявилася мережа класичних університетів: Львівського, Харківського, Київського, Одеського та Чернівецького.

В межах цього процесу на західноукраїнських теренах (на той час — частині Австрійської / Австро-Угорської імперії) від 1860-х років почали діяти дві українські студентські громади. В наступному десятилітті їм на зміну прийшло товариство “Академічна бесіда” (у австрійській освітній системі студентів закладів вищої освіти називали “академіками”). Ця організація згодом розпалася на два студентські об’єднання: “Академічний кружок” та “Дружній лихвар”. На початку 1880-х років частина членів цих об’єднань утворила потужне “Академічне братство”, проте 1892 р. згадана організація ненадовго розпалася (деякі її учасники утворили окреме об’єднання — “Ватра”). Зрештою, в 1896 році “Академічне братство” та “Ватра” об’єдналися в Академічну громаду — найвпливовішу й найбільшу українську студентську організацію на західноукраїнських землях. До її складу в 1900 році входило 250 студентів, що становило 68% усіх українських студентів Львівського університету.

Обкладинка першого числа журналу “Молода Україна”. 1900 р. Львів. Австро-Угорська імперія

Учасники Академічної громади мали різні політичні погляди, зокрема,  галицьких народовців (українофілів), радикалів та соціалістів. Спільним було те, що тогочасне західноукраїнське студентство поступово відходило від застарілої вимоги українського національного руху поділити Галичину на Східну (українську) та Західну (польську). Натомість студенти почали підтримувати ідею політичної незалежності України. Так, 1897 року тогочасний голова Академічної громади заявив, що політична самостійність України — це найголовніший ідеал студентської молоді. Цікаво, що після цього (у складі Академічної громади) створили конспіративну групу під назвою “Молода Україна”, члени якої працювали над реалізацією означеного ідеалу. А вже на початку ХХ ст. завдяки зусиллям Академічної громади нерегулярно (в 1900-1902, 1905, 1910 роках) виходив журнал “Молода Україна”. Про впливовість цього видання свідчить факт, що його читачами були знані діячі культури, зокрема І. Франко, Ф. Колесса та М. Яцків. Іншим виданням членів згаданого студентського товариства був журнал “Іскра”, розрахований на аудиторію в Російській імперії.

Іван Франко. Фото. 1898 р. Австро-Угорська імперія.

На початку ХХ ст. на західноукраїнських землях місцева влада з підозрою ставилася до студентських організацій загалом і до Академічної громади зокрема. Адже члени останньої дуже активно реагували на суспільні процеси. Так, учасники Академічної громади наполягали на відкритті українського університету у Львові (чинний Львівський університет на той час був здебільшого польськомовним закладом); 1905 року підтримали робітничий страйк; збирали гроші для боротьби за загальне виборче право тощо. Все це стало причинами тимчасового закриття Академічної громади в 1907 році, проте вже на початку наступного року організація відновила свою діяльність. Влітку 1909 року Академічна громада приєдналася до “Українського студентського союзу” — загального об’єднання українських студентських організацій Австро-Угорської імперії.

Збірка поезій І. Франка “Мій Ізмаград”, видана за підтримки Академічної громади в 1898 р.

Як це було заведено серед студентських організацій на західноукраїнських землях, українська Академічна громада обʼєднувала низку гуртків (історичний, літературний, філософський, суспільний та природничий). Їхні члени регулярно влаштовували наукові звіти, відвідувачами яких були знані українські інтелектуали (серед них, зокрема, Іван Франко). Також учасники Академічної громади активно співпрацювали з читальнями, організовуючи при них курси з основних навчальних предметів та допомагаючи цим закладам із придбанням книг. Іншими напрямками Академічної громади з підтримки української культури стали: фонд допомоги для літераторів, видання збірки поезії І. Франка “Мій Ізмарагд” та святкування 25-річчя творчої діяльності Каменяра.

Проіснувала Академічна громада у Львові до 1921 року, коли її закрила польська влада.

Дізнатися більше про епоху, в якій існувало студентське товариство Академічна громада, ви зможете на тематичній екскурсії «Україна в новий час: ХІХ століття змін» в Національному музеї історії України!

Підготував Анатолій Бараннік, науковий співробітник Національного музею історії України