Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2017 році» від 22.12.2016 року з метою консолідації та розвитку історичної свідомості українського народу, збереження національної пам’яті та вшанування 75‑тої річниці початку примусового вивезення населення України в Німеччину (остарбайтерів) 18 січня 2017 року встановлено днем пам’яті. Саме цього дня в 1942 році із Харкова до Кельна вирушив перший ешелон із примусовими робітниками.
Гітлерівці називали остарбайтерами («східними робітниками») осіб, вивезених на примусові роботи, зокрема, і з окупованих українських територій під час німецько-радянської війни. Проте перших українців, жителів окупованого угорськими військами (союзниками Адольфа Гітлера) Закарпаття, відправили на примусові роботи до Австрії ще влітку 1939 року, до початку Другої світової війни. З початком останньої, від вересня 1939 року, в гітлерівську Німеччину потрапили галичани — військовополонені польської армії. До німецько-радянської війни в 1941 році гітлерівці не мали намірів використовувати робочу силу з окупованих радянських територій, а їхні плани колонізації, навпаки, передбачали масове винищення населення. Події 1941 року (зрив блискавичного захоплення СРСР, мобілізації у вермахт тощо) змусили почати використовувати трудові ресурси окупованих територій у економіці гітлерівської Німеччини. Агітаційна кампанія, розпочата і в українських містах та селищах взимку 1942 року, передбачала залучення кваліфікованої робочої сили та мала здебільшого добровільний характер. Проте її результати не влаштувували організаторів. Навесні 1942 року здійснювалися масові облави на населення, переважно молодь, які поєднувалися із пропагандистськими обіцянками набути кваліфікацію, покращити умови життя тощо. Східні робітники з-поміж інших іноземних робітників у гітлерівській Німеччині перебували в найдискримінованішому становищі (умови праці, проживання, харчування, пересування, дозвілля, винагороди, листування з рідними тощо). За спробу втечі їх засуджували на смерть або увʼязнення в концтаборі. З України, в її сучасних кордонах, примусово вивезли 2,4–2,8 млн мешканців. Після завершення німецько-радянської війни, згідно з угодами союзників у антигітлерівській коаліції, остарбайтери, які до 1939 року мешкали у СРСР, мали обов’язково повернутися (репатріюватися). Від 143 до 200 тис. колишніх остарбайтерів не повернулися в радянську державу, а виїхали в інші країни. На тлі добровільних повернень відбувалася і примусова репатріація в СРСР. На батьківщині колишні остарбайтери зіткнулися з дискримінаційним ставленням влади — звинуваченням у колабораціонізмі, тюремними ув’язненнями, обмеженням прав, погіршенням умов життя. В 1994–2006 роках німецький уряд здійснював компенсаційні виплати колишнім остарбайтерам.
В експозиції Національного музею історії України представлений нарукавний знак «OST», який був виразною дискримінаційною ознакою остарбайтерів у гітлерівській Німеччині. Напис «OST» закріплювали на одязі в районі грудей праворуч. Розмір та колір знака були затверджені загальними положеннями про вербування та використання робочої сили зі Сходу від 20 лютого 1942 року. Їх підготувала спеціальна комісія Головного управління імперської безпеки. Знак на тканині видавали людині відразу після прибуття до гітлерівської Німеччини — в розподільчому таборі, під час реєстрації в поліції для обліку робочої сили. До отримання цього знака людину ідентифікували за паперовим посвідченням, яке видавали тим, хто виїжджав зі своєї оселі на роботи. Знак «OST» став цинічним інструментом дискримінації, демонстрації неповноцінності людини та перетворення представників різних національностей, професій, чоловіків, жінок і підлітків у безлику безправну масу примусових робітників. Водночас він вирізняв східних робітників з-поміж інших іноземних робітників, що опинилися на території гітлерівської Німеччини. Згодом знак дозволили розміщувати на лівому рукаві, що було ілюзією заохочення дисциплінованих остарбайтерів.
Підготувала Тамара Куцаєва, старша наукова співробітниця відділу історії України ХХ ст. Національного музею історії України
