5 грудня (за старим стилем 22 листопада) 1087 року сталося одне з найзагадковіших політичних вбивств у Давній Русі. Волинського князя Ярополка (у хрещенні – Петра) атакував у дорозі найманий убивця. Коли князь лежав на санях, кілер підступно під’їхав на коні і зненацька пронизав Ярополка шаблею. Хто й чому замовив убивство волинського князя?
Руська хроніка «Повість временних літ» містить лише двозначні вказівки на замовників, а тому злочин не можна вважати розкритим.
Оскільки вбивця втік до Перемишля, то підозра падає на тамтешнього князя Рюрика Ростиславича. Водночас у іншому місці хроніки є натяк на те, що за вбивством міг стояти брат Рюрика – теребовльський князь Василько.
Щоправда, і Рюрик, і Василько однаково були конкурентами Ярополка. Їхні володіння раніше вважалися частиною Волинського князівства (із центром у Володимирі). Проте як узагалі вони отримали ці території?
Було троє безземельних князів-братів: Рюрик, Володар і Василько. На початку 1080-х років київський князь Всеволод (син Ярослава Мудрого) передав їм Перемишль, Звенигород і Теребовль кожному відповідно – землі майбутньої Галичини. Це був не просто вияв співчуття до молодих князів-сиріт. Тоді як Ярополк активно намагався закріпитися на Волині і претендував на Київ, Всеволод усіляко протистояв цим спробам волинського князя, прагнучи цілковито витіснити його з теренів Русі. Саме тому київський князь «розселив» трьох Ростиславичів під боком Ярополка з надією створити йому нових ворогів. Цей план спрацював цілком.
Ярополк, його дружина і мати. Мініатюра з Трірського Псалтиря, XI ст.
Ярополк якісно вирізнявся з-поміж решти Рюриковичів. Він був королем. Під час свого перебування разом із батьком Ізяславом (колишнім київським князем і старшим братом Всеволода) у вигнанні в 1075 році Ярополк був коронований як «король Русі» Римським Папою Григорієм VII. Він визнавав себе васалом Святого Престолу, натомість Папа надавав князеві владу в Русі.
Тож у Ярополка був специфічний козир у боротьбі за владу над Руссю. В цьому й могла полягати причина особливого занепокоєння Всеволода. Саме київський князь обʼєктивно був найбільше зацікавлений у нейтралізації Ярополка. Всеволод теж мав символічну перевагу над іншими князями: його дружиною була візантійська принцеса, дочка імператора Костянтина ІХ Мономаха. Король, коронований Папою, та князь – родич візантійського імператора, – в цьому двобою вижити міг тільки один.
Перший руський король так і не зміг реалізувати свій королівський статус і сісти на київському престолі. До старшого міста Русі він потрапив уже після смерті. Ярополка поховали в Києві у Дмитрівському монастирі, в завбачливо закладеній ним церкві святого Петра (небесного патрона князя).
Підготував Вадим Арістов, старший науковий співробітник НМІУ
