Дев'яносто років тому, 20 жовтня 1930-го, обірвалося життя однієї з найяскравіших постатей періоду національно-визвольної боротьби 1917–1921 років. У внутрішній тюрмі московської Лубʼянки розстріляли генерал-хорунжого армії УНР та легендарного повстанського отамана Юрія Йосиповича Тютюнника.
Народився майбутній український генерал 20 квітня 1891 року в с. Будищі на Черкащині. З 1913 року Юрія зарахували на військову службу – рядовим до 6-го Сибірського стрілецького полку. Саме в лавах цього підрозділу з початком Першої світової війни він потрапив на фронт та отримав перше поранення. В 1915 році Юрій Тютюнник закінчив школу військових прапорщиків у м. Горі. Завершення Першої світової війни він зустрів у чині поручника російської армії.
З початком Української революції Юрій Тютюнник, перебуваючи у Криму, активно займався питаннями українізації частин колишньої Російської імператорської армії. Як делегат від сімферопольського гарнізону, прибув до Києва на Другий Всеукраїнський військовий з’їзд, під час якого став членом Української Центральної Ради. Попри те, що Юрій Тютюнник залишався безпартійним, він завжди мав чітку позицію націонал-революціонера, був прихильником рішучих дій та виступав за створення національних збройних сил.
Після окупації Києва військами Михайла Муравйова в лютому 1918 року Юрій Йосипович повернувся на батьківщину, де став одним із очільників Українського вільного козацтва та організував боротьбу з більшовиками, а влітку 1918-го участь у повстанні проти Гетьманату та німців.
На початку 1919 року Юрій Тютюнник як начальник штабу 1-ї бригади перебував на службі в отамана Матвія Григорьєва. 4 квітня 1919 року їхні підрозділи зайняли Одесу та змусили евакуюватися штаб французької десантної дивізії військ Антанти. Однак після загибелі Матвія Григорьєва Юрій Йосипович із частиною бійців (близько 3000 осіб) приєднався до армії УНР.
Переймаючись тогочасним скрутним становищем армії УНР, виступив одним із ініціаторів та організаторів Першого Зимового походу – однієї з найяскравіших сторінок Української революції.
Після окупації території України більшовицькими військами Юрій Тютюнник займався організацією Другого Зимового походу, який, за задумом, мав підняти масштабне повстання на українських теренах. Проте цим планам не судилося реалізуватися, похід українського війська завершився трагедією та розстрілом 359 українських вояків поблизу м. Базару на Житомирщині.
16 червня 1923 року Юрія Тютюнника заарештували внаслідок вдало проведеної операції ДПУ. Тоді йому вдалося уникнути розстрілу, проте лише на певний час. Юрій Йосипович оселився в Харкові та влаштувався на роботу у Всеукраїнське фотокіноуправління (ВУКФУ), де, за іронією долі, зіграв роль самого себе в радянському пропагандистському фільмі «П. К. П.» («Пілсудський купив Петлюру»). Крім того, був співавтором сценарію до фільму «Звенигора» разом із Майком Йогансеном та Олександром Довженком.
І все-таки годі було сподіватися, що Юрію Тютюннику, постаті такого масштабу, дадуть змогу спокійно жити та працювати в окупованій більшовиками Україні. Смертний вирок винесла колегія ОГПУ 3 грудня 1929 року.
Підготував Богдан Скопненко, провідний науковий співробітник НМІУ
