Микола Ернст серед учасників археологічної експедиції. 1925 р. Крим.
5 жовтня минає 131 рік від дня народження Миколи Львовича Ернста (1889–1956) – видатного кримознавця, археолога та музейника, чий суттєво недооцінений науковий доробок і нині не втратив своєї актуальності.
Микола Ернст народився в сім’ї київських німців. Його батьком був Людвіг Ернст – купець ІІ-ї гільдії, який володів невеликою фабрикою у Глухові. Саме в цьому українському культурному осередку майбутній науковець закінчив гімназію (1907), а згодом разом із молодшим братом Федором (в майбутньому знаним істориком і києвознавцем) – ще й Берлінський університет (1911). Захистивши магістерську дисертацію «Ставлення Москви до кримських татар за царювання Івана III та Василя ІІІ» (1911), Микола Ернст пов’язав свою подальшу наукову кар’єру з тематикою Криму.
Відкритий лист Миколі Ернсту на проведення розкопок у печері Чокурча від 13.06.1936 р.
Переїзд до Сімферополя 1919 р. став у житті вченого поворотним. Потрапивши у фахове середовище, Микола Ернст розпочав надзвичайно плідну наукову, археологічну та пам’яткоохоронну діяльність, ставши одним із найпомітніших дослідників історії півострова.
Ернст Микола. Малюнок кремінного кинджала, виявленого у квітні 1927 р. у похованні поблизу с. Топчи-Кой Бахчисарайського р-ну.
Під час численних експедицій і розвідок 1920–1930-х років він співпрацював із такими вченими, як Г. А. Бонч-Осмоловський, П. А. Двойченко, С. І. Забнін, вивчаючи та відкриваючи пам’ятки доби палеоліту, бронзи та раннього залізного віку, часів середньовіччя, кургани Степового Криму, «печерні міста» Бакла та Ескі-Кермен, городище Неаполь Скіфський, архітектурні пам’ятки Старого Криму, південнобережні таврські дольмени, пізньоантичний могильник Нейзац, середньовічні укріплення гори Аю-Даг та багато іншого. Знахідки, виявлені під час цих археологічних досліджень, переважно увійшли до фондових зібрань Центрального музею Тавриди, а Микола Ернст став фактично одним із організаторів цієї музейної установи. Також йому належала особлива роль у вивченні кримськотатарських пам’яток Криму. В цій царині вчений активно співпрацював із такими визначними діячами кримськотатарського відродження, як Усеїн Боданінський та Осман Ачкокракли.
Микола Ернст. План місця розташування палеотітичної стоянки біля г. Кара-Даг.
На жаль, наукова діяльність Миколи Ернста постійно переривалася політичними переслідуваннями та репресіями. В 1914 р. через німецьке походження його заслали до Волгоградської губернії, звідки науковець повернувся лише в 1917 р. На кінець 1930-х років вченого заарештували «за шпигунство на користь Німеччини і германофільську пропаганду», а приводом стала його лекція з історії Стародавнього Риму. Після дворічного слідства Миколу Ернста заслали до табору. В 1946 р., по звільненню, він жив на спец-поселенні в Кемеровській області, де був невдовзі вдруге заарештований. Вчений так більше й не побачив Крим, адже помер у 1956 р., невдовзі після амністії.
Лист С. М. Ернст-Олтаржевської до Л. П. Берії. 01.03.1939 р.
В НМІУ нині зберігається частина особистого архіву Миколи Ернста. Переважно це рукописи його статей, наукові нотатки, експедиційні креслення, малюнки та звіти про розкопки. Серед документів є і машинописна копія листа від дружини науковця, написаного 1939 р. до голови НКВС Л. Берії з проханням звільнити її чоловіка.
Підготували завідувачка відділу науково-видавничої діяльності НМІУ Олена Попельницька, науковий співробітник відділу пізньосередньовічної, ранньомодерної та нової історії України Олексій Савченко
