Оклад ікони із гербом Івана Мазепи. Експозиція НМІУ.
27 червня – річниця битви під Полтавою (1709), що завершилася поразкою шведського короля Карла XII та його союзника Івана Мазепи й запорозьких козаків від війська російського царя Петра І. Ця подія мала важливі геополітичні наслідки, а для Гетьманщини стала однією із найтрагічніших сторінок історії та призвела до появи першої політичної еміграції. І річ не тільки у обмеженні автономії та переслідуванні прихильників Мазепи. Вочевидь, страх репресій у суспільстві був такий великий, що провокував до самоцензури. Наслідком цього стало намагання приховати все, що стосувалося гетьмана. Показовий приклад таких дій – оклад із ікони, що експонується у НМІУ, прикрашений гербом Івана Степановича. Це геральдичне зображення закрили іншим – двоголовим орлом. Ще одне свідчення віднаходимо в Євангелії з києво-подільської церкви Різдва Христового, що раніше, ймовірно, належало іншому храму. У книзі є рукописна нотатка про відновлення в 1700 р. Переяславської єпископської катедри зі згадкою підтримки від Мазепи. Проте згодом частину напису затерли, тож залишилося лише «Іоана гетмана». На щастя, з часом така самоцензура зникла.
Нотатка з Євангелія 1703 р. із затертим прізвищем Івана Мазепи. НМІУ.
Полтавська баталія мала й далекосяжні наслідки. Насамперед, вона стала одним із наріжних каменів імперської ідеології. Річ не лише в анафемі Мазепі, яку Російська церква не скасувала й нині. Російська держава внесла згадку про «Полтавську вікторію» до переліку суто церковних празників. Літургійне відзначення перемог – річ поширена та звична. Проте такі події не потрапляють до святців. А от битва під Полтавою потрапила та стала там єдиною (!) нецерковною памʼятною датою: в 1770-х рр. її зобов’язали друкувати в усіх місяцесловах на теренах імперії. А коли наприкінці XVIII ст. в межах Російської держави опинилися регіони з унійним населенням, згадка про «вікторію» Петра І з’явилася і у святцях унійної церкви. Таким чином битву намагалися підняти до рівня сакральної події. А позаяк церковний календар не лише фіксує набір празників, а і вказує на їхню значущість, то означену подію наказали маркувати як середнє за важливістю свято нарівні зі згадками, приуроченими апостолам, євангелістам, Усіченню глави Йоана Предтечі або ж св. Варварі. Водночас у деяких московських едиціях літургійних календарів «вікторію» маркували як найбільший празник, що за значущістю не поступається Різдву чи Покрові.
Фрагмент київського місяцеслова 1798 р. з фіксацією Полтавської «побєди». НМІУ.
На українських теренах баталія відлунювала й інакше. Так, уже у XIX ст. в Києві побутувала легенда, що не вписувалася в імперський міт про Мазепу. За однією з її версій, гетьман після поразки інспірував власні похорони у Бендерах, таємно переїхав до Києва та став монахом у Печерському монастирі. Згідно з іншим варіантом, зафіксованим, до речі, в Китаївській пустині Лаври, Іван Степанович таємно постригся на Афоні.
Портрет Івана Мазепи. НМІУ.
Радянська ідеологія успадкувала та розвинула низку імперських мітів. Один із них пов’язаний із Полтавською «перемогою», Петром І та Мазепою як головним антигероєм «російсько-української дружби». Яскравий приклад тяглості ідеології демонструє меморіалізація будинку Биковських на Києво-Подолі, де буцімто зупинявся російський цар на поч. XVІII ст. В 1909 р. цю легенду офіційно закріпили встановленням на кам’яниці меморіальної дошки з нагоди 200-тої річниці битви під Полтавою. А в 1965 р. радянська влада підтримала традицію наголошення на пов’язанні будинку та монарха встановленням нової меморіальної дошки.
Майже 300-літня пропаганда та глорифікація Петра І – «переможця» і «реформатора», мала відчутні наслідки. Вряди-годи навіть нині можна почути безглузді міркування про те, що завдяки російському царю українці навчилися починати рік 1 січня, вести літочислення від Різдва Христового чи побачили крізь «прорубане» вікно «Європу». Та і уявлення про Полтаву як місце великої звитяги не відразу витіснялося, принаймні з локальної історичної пам’яті...
Підготував Максим Яременко, старший науковий співробітник НМІУ
