Проведення позачергового волевиявлення було викликане економічною кризою, яка супроводжувалася страйком шахтарів, що тривав від червня 1993 року. У виборах взяли участь сім кандидатів, шість з яких були самовисуванцями: приватний підприємець Валерій Бабич, колишній міністр економіки Володимир Лановий, Голова Верховної Ради України Іван Плющ, міністр освіти Петро Таланчук, генеральний директор дніпровського «Південмашу» Леонід Кучма та чинний президент Леонід Кравчук. Олександр Мороз був висунутий на вибори Соціалістичною партією України.

За результатами першого туру виборів жоден з кандидатів не набрав абсолютної більшості голосів. До другого туру вийшли Леонід Кравчук та Леонід Кучма, набравши, відповідно, 38,36 % та 31,17 % голосів.

Леонід Кравчук відмовився від ведення класичної передвиборчої кампанії. Частина команди переконала його у непотрібності формування виборчого штабу, зробивши ставку на адміністративний ресурс. Рішення про участь у передвиборчих перегонах було прийнято в останній можливий день реєстрації кандидатів, коли переважна частина політичної та промислової еліти, яка вагалася щодо підтримки того чи іншого кандидата, до цього часу заявила, що підтримує його основного конкурента. Поза увагою також залишився можливий чинник підтримки кандидатів, які не пройшли до другого туру. Основний акцент у передвиборчій кампанії був зроблений на публікаціях у періодичних виданнях, а грошова винагорода учасників виборчої команди здійснювалася в межах звичайної заробітної плати.

Виборча кампанія Леоніда Кучми стартувала у квітні 1994 року. За словами членів передвиборчого штабу, на її проведення було витрачено близько 1 млн доларів США. Політична програма Кучми давала зрозуміти, що в країні системна криза: «зупинка виробництва, зниження рівня життя, занепад духовності». У тексті програми були обіцянки негайного прийняття Конституції України, проведення судової реформи, недоторканості кордонів, боротьби з корупцією та мафією, проведення грошової реформи, забезпечення населення продовольчими товарами та ліками, реалізація пенсійної реформи, надання права законодавчої ініціативи профспілкам та надання статусу другої державної російській мові.

Цікавим фактом передвиборчої кампанії Леоніда Кучми, стали уроки сценічної майстерності, які майбутній президент брав у головного режисера театру імені Лесі Українки Михайла Резніковича.

Напередодні другого туру, у прямому ефірі вперше були проведені телевізійні дебати. На завершення двогодинного телеефіру, громадяни мали можливість поставити питання. На Майдані Незалежності були встановлені дві телевізійні камери. Серед тих, хто задавав питання обом кандидатам, були ті, хто виконував це за дорученням.

Другим Президентом України було обрано Леоніда Кучму, який набрав 52,14% голосів виборців.

Підготував Антон Богдалов, звідувач відділу історії незалежної України НМІУ