Щороку 18 квітня відзначають Міжнародний день пам'яток і визначних місць. З нагоди цього дня розповідаємо про визначне історичне місце в центрі Києва, де розташований наш музей.
Національний музей історії України на Старокиївській горі.
Старокиївська гора – височина (близько 100 м над рівнем Дніпра), що здіймається над Подолом. Вона є давньою історичною місцевістю Києва та одним із унікальніших комплексів багатошарових археологічних пам’яток Східної Європи. Вдале розташування між долинами річок Глибочиця та Хрещатик зумовило давнє заселення Верхнього міста переважно на краях плато. За літописною легендою, саме там був «Град Кия». На території гори відомі знахідки доби палеометалів, виявлені житла носіїв празько-корчакської та волинцевської культур, могильник черняхівської культури тощо.
Хрест процесійний, кінець Х ст.
Та як давньоруська міська структура пам’ятка відома лише з початку ІХ ст. Поселення, що виникло у північно-західній частині гори та культурно тяжіло до луки-райковецького населення, було оточене дерев’яно-земляними укріпленнями і не пізніше початку Х ст. перетворилося на городище. Згідно з «Повістю временних літ», вже в середині Х ст. на горі розташовувалися два княжих двори та язичницьке капище. Водночас із городищем на різних частинах гори функціонували кілька курганних могильників ІХ–Х ст., зокрема з традиціями, характерними для скандинавів, які відігравали значну військово-політичну роль у піднесенні Києва серед інших давньоруських міст.
Келих, кінець ХІ - початок ХІІ ст.
За правління Святослава Ігоревича у третій чверті Х ст., можливо, саме після печенізької облоги міста в 869 р., почалося перепланування городища. Основні укріплення перенесли за межі Старокиївської гори. Вже на межі Х–ХІ ст., після прийняття християнства, вирівняли насипи курганних могильників. На зміну дерев’яним будівлям постав цілий ансамбль кам’яних споруд світського та культового призначення. Зокрема, 996 року була освячена Десятинна церква.
Форма для відливання браслетів-наручів, ХІІ - ХІІІ ст.
Десятинна церква протягом свого існування неодноразово підлягала ремонту та перебудові. Це змінювало архітектурний ансамбль навколо. Стіни храму прикрашали мозаїки та фресковий розпис, підлога містила інкрустацію кам’яною мозаїкою та багатокольоровими полив’яними плитками різного розміру й форми, а також покриття червоно-фіолетовими пірофілітовими плитами. Вівтар мав мармурові різьблені плити, а інтер’єр прикрашали мармурові колони й різьблені капітелі. Дах будівлі вкривала керамічна черепиця, що не мало аналогів у давньоруській архітектурі.
Хреста-енколпіона стулка, середина ХІІ
Після 1240 р., коли війська Батия здобули Київ, на Старокиївській горі припинилася будь-яка життєдіяльність. Навколо неї виявлені чотири братські могили, в яких поховано сотні загиблих киян. Під час штурму також знищили Десятинну церкву і більшість інших оборонних споруд міста, а сам Київ перестав бути політичним та економічним центром. Проте він далі продовжував відігравати основну роль у релігійному житті Русі.
Підготував Максим Осипенко, науковий співробітник сектору «Середньовічна археологія» науково-дослідного відділу збереження фондів НМІУ.
