За два дні до Великодня християни східного обряду відзначають Страсну П’ятницю. Цього скорботного дня згадують хресні страждання і смерть Ісуса Христа, оскільки саме в п’ятницю перед Пасхою його розіп’яли. Саме тому щоп’ятниці віряни постують, а у п’ятницю Страстної седмиці піст стає особливо суворим.
У Велику П’ятницю священнослужителі вдягають найтемніший одяг і не здійснюють божественної літургії, а лише Вечірню з винесенням Плащаниці на середину храму, над якою читають Євангеліє і виконують похоронні плачі.
Плащаниця – це велике шовкове полотно з живописним або гаптованим, на весь зріст, зображенням тіла Христа. Вона символізує полотно, в яке Спаситель був загорнутий після зняття з хреста.
Поклоніння плащаниці триває два дні – до великодньої служби, тобто до пізнього вечора суботи. За кілька хвилин до великоднього хресного ходу її переносять на престол, де вона перебуває до свята Вознесіння, в ознаменування 40 днів, які Христос після Воскресіння перебував на землі.
У колекції НМІУ – дві плащаниці, які датовані XVIII ст. і заслуговують на особливу увагу. Центральна частина обох плащаниць має мальовану композицію ікони «Покладення до гробу тіла Христа». Ікона описує євангельську сцену погребіння Ісуса Христа. Таємний учень Ісуса Йосип Аримафейський попросив римського намісника Понтія Пілата віддати йому тіло для погребіння. Зняте з хреста тіло було обвите плащаницею, змащеною ароматичними оліями. Потім його поклали у гріб, висічений у скелі. Іконографія містить зображення гробу з тілом Христа, Богородицю, що припала до гробу, Івана Богослова, таємних учнів Христа – Йосипа Аримафейського та Никодима, жінок-мироносиць. По периметру зазвичай вміщується напис: «Благообразний Йосип з древа снем пречистое Твое тело, плащаницею чистою обвив, и благоуханьми во гробе нове закрив положи».
Одна із плащаниць із колекції НМІУ має багатофігурну композицію – навколо центрального зображення розташовані ангели зі знаряддями страстей, Богородиця, Марія Магдалина, Йосип Аримафейський, мироносиці. Інша – прикрашена живописом в стилі українського бароко.
Видатний український вчений і музейний діяч Данило Щербаківський (1877–1927) одну із цих плащаниць закупив для колекції НМІУ ще в 1913 р.
