У холі Національного музею історії України презентовано нові експонати із запасників музею у межах проекту «Відкриті фонди». Цього разу це роботи українського художника Миколи Глущенка, що представляють багату живописну колекцію музею. Для когось це може стати відкриттям, проте значну частину колекції НМІУ становлять зразки творчості українських та європейських художників, які від доби середньовіччя створювали портрети історичних діячів, яскраві пасторальні етюди і грандіозні батальні сцени. Загалом же група зберігання «Малярство» нараховує майже 2,5 тис. полотен.

Творчість відомого українського пейзажиста, портретиста та урбаніста Миколи Петровича Глущенка (19.09.1901 – 31.10.1977) представлена у колекції понад 30 роботами. Більшість творів були придбані музеєм у автора після 1945 р. Найменші етюди на картоні тоді оцінили у 800 крб.
Біографія їхнього автора насичена карколомними поворотами долі. Під час революційних подій 1917–1921 рр. художника було мобілізовано до армії Антона Денікіна. Опинившись у Польщі, він був інтернований і після втечі з табору для полонених дістався Німеччини. Навчався у відомих школах мистецтва країни, зокрема за матеріальної підтримки гетьмана Павла Скоропадського. Першу виставку організував в Берліні за підтримки Володимира Винниченка – голови Генерального секретаріату уряду УНР в екзилі.

Художник мріяв повернутися на рідну українську землю, чим скористалася радянська розвідка, яка завербувала його у 1923 р. Глущенко мешкав у Німеччині, Франції та Іспанії, і лише в 1936 р. отримав дозвіл оселитися в Москві.
Від 1944 р. родина художника жила в Києві. За заповітом Миколи Глущенка 1 250 його робіт були передані Міністерству культури УРСР.