Кореспондент українського діаспорянського видання «Час і Події» Наталя Шевченко відвідала НМІУ та підготувала чудовий репортаж про виставковий проект музею до Великодня.
Національний музей історії України з 5 квітня в межах виставкового проекту «Відкриті фонди» презентує для всіх, хто святкує та шанує Свято Христового Воскресіння, яскраву частину власної етнографічної колекції - символи та атрибути Великодня.
Великоднє яйце в Україні - це не тільки крашанка (галунка), писанка, драпанка (скробанка) та крапанка, а й сламенка, наклеянка, травленка, мальованка, листянка, точанка, зернівка та малюнок кольоровим воском. Писанкарство - один із найдавніших способів декорування. Одними з найдавніших є давньоруські писанки ХІ-ХІІ ст. У ХІХ ст. писанкарство у різних художніх варіантах побутувало на всій території України. Тиск радянської командно-адміністративної системи не зміг змусити націю забути ці традиції.
Писанкарство почало бурхливо відновлюватися на Прикарпатті з 1960-х років. Нині традиція зберігається завдяки зв'язку поколінь, що передають особливі коди - нематеріальні символи культури: Сонця, Богині Берегині, Дерева життя, води, волового ока, сонячного хреста, меандра, верби, вовчих зубів або небесного змія. Нанесені на символ сонця та насіння, яке зберігає та передає життя, вони ще більше уособлюють ідеї воскресіння, підсилюють самоідентифікацію нації через знання та шанування традицій, які легко загубити у швидкому ритмі життя ХХІ сторіччя.
Для створення не лише ритуальної страви, а й невід'ємного атрибуту Великодня - символу повернення тепла, весни, нового господарського сезону - за давньою традицією вибирали курячі яйця. Зміни умов господарювання та модернізація підштовхнули до того, що майстри та майстрині почали декорувати також гусячі, страусині та перепелині яйця, дерев'яні, скляні та пластмасові форми. Бісер і дорогоцінні метали також стали матеріалом для виготовлення оберегу та подарунку - мініатюрного витвору мистецтва.
«Хоча Національний музей історії України не є етнографічним музеєм, але неможливо не показати традицію святкування Великодня за Юліанським календарем», - коментує експозицію старший науковий співробітник музею Тамара Куцаєва.
На виставці можна оглянути значну частку етнографічної колекції музею з історичними акцентами. Колекція писанок викладена на рушниках з Великодньою символікою, які гармонійно доповнюють експозицію. Всі експонати демонструються вперше.
Починається експозиція з розділу «Історія». Тут представлена глиняна поливана писанка XI ст. періоду Київської Русі.
Далі відвідувачі поринають у розділ «Традиція», де презентовані справжні писанки кінця XIX ст. - початку XX ст., які були зібрані під час етнографічних експедицій засновниками музею. Також ми бачимо реконструкцію сучасною майстринею Зоєю Сташук писанок цієї доби за малюнками. Поряд - дерев'яні розфарбовані яйця і вироби Межигірської фаянсової фабрики першої половини ХІХ ст.
Наступний розділ присвячений також історії, але - вже історії та війні. Тут показане металеве Великоднє яєчко, яке давали в подарунок немічним і хворим у шпиталях під час Першої світової війни. Дві листівки Михайла Михалевича, де можна прочитати - «Христос Воскрес - Воскресне й Україна!» доповнюють експозицію.
Історію майстра, який народився в Україні, розповіла Кошова Наталія Миколаївна, науковий співробітник НМІУ.
Михалевич Михайло (1906 р., Київ - 1984 р., Філадельфія) - український художник-графік, іконописець, театральний декоратор, громадсько-політичний діяч. Навчався у Київському художньому інституті (1924-1928), у Празі - у Вищій художньо-промисловій школі (1934-1936) та Празькій академії образотворчих мистецтв (1937-1938). Працював у Карпатській Україні. У 1944 році він потрапив у Німеччину, у табори переміщених осіб, так звані табори Ді-Пі. В цих таборах зосереджувалось 1 600 000 людей. Для Михалевича це було непросте перебування, але саме в таборах розвинулось культурне життя, де майстер продовжив свою роботу.
Після таборів Михайло не повертається додому, а їде до Америки, де працює в тому ж напрямку. Лишив по собі спадщину, яка потрапила, зокрема, і до фондів НМІУ.
Наступний розділ виставки - «Відновлена традиція». Декілька майстринь надали колекції музею реконструкцію лемківських писанок, шкрябанок, крапанок - для того, щоб можна було побачити основний «модельний ряд» Великодніх яєць.
Завершує експозицію розділ «Майбутнє». Традиція не може існувати, якщо її не буде підтримувати молоде покоління...
Який Великдень без подарунків? Відвідувачі можуть отримати листівки з Великодніми сюжетами. Листівки розтиражовані з оригіналів музейної колекції. У молодших відвідувачів є можливість розмалювати писанки на папері як за традиційними орнаментами (з фондів музею), так і за сучасними сюжетами.
Під час виставки відбулася зустріч з майстринею Мариною Чорною, яка знається на традиції та техніках виготовлення не лише чудових та мініатюрних ляльок-мотанок, а й розпису Великодніх яєць різноманітними техніками. Марина відкрила учасникам зустрічі втаємничений світ символів та технік, зокрема, травлення та традиційного писанкарства, з виготовлення головного символу Світлого Христового Воскресіння.
Текст статті з фоторепортажем дивіться на сайті «Час і Події»
