8 квітня 2018 р. – Великдень, Воскресіння Христове за юліанським календарем святкують православні, більшість греко-католиків та частина протестантів. Із Великоднем традиційно пов'язано багато обрядів. Після святкової літургії, яка триває у ніч із Великої Суботи на неділю – Свято Христового Воскресіння, священики у храмах проголошують «Христос Воскрес!», а віряни відповідають: «Воістину воскрес!». Завершивши святкове богослужіння, процесія обходить навколо церкви. Своєрідною кульмінацією служби, до якої з особливим почуттям готуються господині, стає освячення святкових кошиків з обрядовими стравами, які за традицією прикрашають рушниками, вишитими хрестиком, свічками, букшпаном та барвінком.
Найголовніші обрядові страви свята – це паска та крашанки (яйця фарбовані лушпинням цибулі у Чистий четвер). Вдома, після молитви, голова родини б’є та ділить освячені крашанки для присутніх за Великоднім сніданком. Шматочки залишають окремо на тарілці – для душ померлих рідних. Залишки крашанок закопують у полі, залишають для різних обрядів, а одну цілу – до початку сівби, щоб врожай був багатим. Протягом святкування, за традицією, віряни христосуються, співають гаївки, навідують родичів та розважаються. Дорослі «товкаються» писанками, а дітлахи грають «В моцака», «Карбу люлю». Писанка та крашанка – «герої» веселої гри «Миньки навпомацки».
Для створення не лише ритуальної страви, а невід’ємного атрибуту Великодня – символу повернення тепла, весни, нового господарського сезону – за давньою традицією обирали курячі яйця. Зміни умов господарювання та модернізація підштовхнули до того, що майстри та майстрині почали декорувати також гусячі, страусині та перепелині яйця, дерев'яні, скляні та пластмасові форми. Бісер і дорогоцінні метали також стали матеріалом для виготовлення оберегу та подарунку – мініатюрного витвору мистецтва.
Великоднє яйце в Україні – це не тільки крашанка (галунка), писанка, драпанка (скробанка) та крапанка, а й сламенка, наклеянка, травленка, мальованка, листянка, точанка, зернівка та малюнок кольоровим воском. Писанкарство – один із найдавніших способів декорування. Одними із найдавніших є давньоруські писанки ХІ–ХІІ ст. У ХІХ ст. писанкарство у різних художніх варіантах побутувало на всій території України. Тиск радянської командно-адміністративної системи не зміг змусити націю це забути. Писанкарство почало відновлюватися на Прикарпатті з 1960-х років. Нині традиція зберігається завдяки зв’язку поколінь, що передають особливі коди – нематеріальні символи культури: Сонця, Богині Берегині, Дерева життя, води, волового ока, сонячного хреста, меандру, верби, вовчих зубів або небесного змія. Нанесені на символ сонця та насіння, яке зберігає та передає життя, вони ще більше уособлюють ідеї воскресіння, підсилюють самоідентифікацію нації через знання та шанування традицій, які легко загубити у швидкому ритмі життя ХХІ ст.
Національний музей історії України з 5 квітня в межах виставкового проекту «Відкриті фонди» презентує для всіх, хто святкує та шанує Свято Христового Воскресіння, яскраву частину власної етнографічної колекції – символи та атрибути Великодня. Частину експонатів - авторські писанки та великодні яйця, прикрашені в традиційних стилях, - надали майстрині Зоя Сташук, Тетяна Федосенко та Анна Колтіна. Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
