26 квітня 1986 року в місті Прип’яті на Чорнобильській атомній електростанції сталася одна з наймасштабніших катастроф 20 століття – аварія на четвертому енергоблоці. Це призвело до трагічних екологічних, медичних, економічних та соціальних наслідків не лише для України, а й для багатьох європейських країн.

У ніч із 25 на 26 квітня вибухнув четвертий енергоблок станції. Під завалами загинув старший оператор головного циркуляційного насоса Валерій Ходемчук. Згодом усі співробітники, які тієї ночі працювали на ЧАЕС, або загинули від четвертого ступеня променевої хвороби, або отримали дози радіації, що спричинили променеву хворобу третього ступеня. Окремою соціальною проблемою стала евакуація всього населення, яке жило як у Прип’яті, так і в навколишніх містах та селах.

Хоча з часу трагедії минуло 36 років, зона в радіусі 30 кілометрів від ЧАЕС є потенційно небезпечною для життя і здоров’я людей, особливо якщо не дотримуватися правил техніки безпеки та індивідуального захисту. Недаремно вона називається «зоною відчуження». І хоча весь світ знає про цю небезпеку, деякі люди поводяться так, ніби ніколи цього не чули.

Наприкінці лютого – на початку березня 2022 року російські військові вдерлися з боку білоруського кордону на територію ЧАЕС та навколишні землі, зокрема й до сумнозвісного Рудого лісу – вкритої лісом ділянки, прилеглої до станції, яка взяла на себе найбільшу частку викиду радіоактивного пилу під час вибуху реактора. Окупанти не використовували засобів індивідуального захисту, що, очевидно, призведе до тяжких наслідків для здоров’я. Таким чином «друга армія світу» успішно винищує сама себе.

Після звільнення Київської області від російських окупантів волонтер Олександр Скарлат за сприяння благодійного фонду Сергія Притули передав до колекції Національного музею історії України предмети, залишені окупантами. Серед цих речей – дозиметр ІД-1, що дозволяє вимірювати поглинені дози іонізуючого випромінювання при температурі від –50ºС до +50ºС та відносній вологості повітря до 98%. Очевидно, загарбники планували використовувати означений прилад для вимірювання рівня радіаційного забруднення в місцях, наближених до ЧАЕС.

Індивідуальний дозиметр ІД-1, який передали до Національного музею історії України

Дякуємо Олександру Скарлату за поповнення фондів музею! А також дякуємо нашим захисникам, завдяки яким працюємо – і зберігаємо пам’ять про їхні подвиги.

Підготувала Олена Кохан, старша наукова співробітниця Національного музею історії України