Своєрідним явищем у національному керамічному виробництві стала декоративна пластика, або ж скульптура малих форм. Виготовляли її з фаянсу, порцеляни та бісквіту. Майстри Києво-Межигірської фаянсової фабрики (заснованої 1798 року) завдяки експериментам із місцевими каолінами на початок 1850 року отримали так звану «кам’яну», або ж бісквітну масу.

В зібранні Національного музею історії України зберігається скульптура з межигірського бісквіту «Інвалід» (назва за прейскурантом фабрики).

Бісквітом (фр. biscuit) називають лише неглазуровану порцеляну, поверхня якої має білу, іноді шкарубку поверхню, схожу на мармур. Бісквітна маса фабрики відрізнялася від схожих мас інших виробництв. Вона була двох видів: сірувато-блакитна та бруднувато-жовта. З такого бісквіту, який отримав назву «межигірський», фабрика розпочала продукувати скульптуру («фігури»). Завдяки збереженим робочим зошитам майстра Івана Жиліна, в яких той вів облік використання бісквітної маси на «выделывание фигур», можна припустити, що він був причетний до розробки межигірського бісквіту. Перші прейскуранти з найменуванням бісквітних моделей позначені вереснем–груднем 1851 року. Цю дату можна вважати початком продукування бісквітної скульптурної пластики. В межах експерименту з бісквітною масою фабрика підготувала для виготовлення приблизно 13–15 моделей. Продукування скульптурної пластики тривало недовго, лише сім років – із 1851-го до 1858 року.

1851 року фабрика розпочала випускати скульптуру, зразок якої нині зберігається в музейній збірці, – це «Інвалід», датований 1853 роком, висотою 25 см. Фігури виробляли в невеликій кількості: за 1851–1853 роки виготовили всього 14 одиниць. Тому збережена межигірська бісквітна пластика належить до унікальних та рідкісних виробів українського декоративно-ужиткового мистецтва. В рік маркування на фабриці виготовили лише дві такі скульптурки. Можна припустити, що при моделюванні згаданої скульптурної пластики за основу використали кольорову літографію П. Петі за оригіналом Р. Жуковського «Солдат-ветеран 1812 року» (1844).

Завдяки проведеному експерименту майстри фабрики самостійно винайшли рецепт бісквітної («кам’яної») маси. Продукування скульптурної пластики стало одним із маловідомих досягнень у історії Києво-Межигірської фаянсової фабрики.

Підготувала Ольга Іванова, завідувачка відділу екскурсійного обслуговування Національного музею історії України