Тетрадрахма. V–IV ст. до н. е. Сицилія, Сиракузи. Срібна карбована монета вагою 17,3 г та діаметром 25 мм.
До зібрання НМІУ надійшла з колекції мінц-кабінету Київського університету Св. Володимира.
Одна з найвишуканіших давньогрецьких монет.
На лицьовому боці монети – голова Аретуси, повернута праворуч, обабіч два дельфіни. На звороті – квадрига ліворуч, вгорі – Ніке, яка увінчує колісницю.
Аретуса (Аретуза) (грец. Αρεφουσα) – у грецькій міфології – німфа, супутниця Артеміди.
Міф про німфу Аретусу та річкового бога Алфея оспівав Овідій у «Метаморфозах» (V, ст. 572–641).
Одного разу після полювання в елідських лісах німфа Аретуса вирішила покупатися в річці. Коли вона увійшла у воду, яка була надзвичайно спокійною, на поверхні здійнялися хвилі й почали швидко наближатися до неї. Налякана німфа вискочила на берег, і тоді залунав голос річкового бога Алфея, який прохав її не тікати, а вислухати його освідчення у коханні. Проте слова кохання не зворушили німфу, вона стрімголов кинулася від Алфея, а той почав переслідувати її лісами, долинами, горами. Алфей був хуткіший і майже наздогнав утікачку, тож змучена погонею німфа почала благати свою покровительку Артеміду врятувати її. Богиня почула свою підопічну, оповила її туманом та перетворила на джерело. Алфей намагався знайти Аретусу, й коли повелитель вітру Зефір розвіяв туман, закоханий бог побачив джерело та здогадався, що відбулося. Вмить Алфей перетворився на бурхливий потік прагнучи возз’єднатися зі своєю коханою.
Тоді Артеміда, щоб врятувати німфу від наполегливого коханця, утворила в землі тріщину, тож води джерела зникли в царстві Аїда. Плинучи в мороці підземного світу, Аретуса побачила дочку Деметри – Персефону, яка сиділа на троні поряд із Аїдом. Крізь іншу тріщину в землі на маленькому острівку Ортигії біля Сиракуз (Сицилія) Аретуса випірнула на землю та побачила небо й сонце. Тут вона зустріла богиню Деметру, яка у пошуках своєї доньки блукала землею, та розповіла їй, що бачила Персефону у підземному царстві. Тієї самої миті з’явився бурхливий потік Алфея, який у володіннях Аїда розшукував Аретусу, зрештою знайшов тріщини в землі й випірнув на поверхню, щоб навіки з’єднатися зі своєю коханою. Цього разу німфа прихильно вислухала палкі освідчення в коханні, і їхній шлюб з Алфеєм освятив сам Посейдон.
На острові Ортигії в Сиракузах біля самісінького берега моря т. зв. джерело Аретуси відоме й нині.
Ні́мфи (грец. Νύμφες) – другорядні божества в давньогрецькій міфології, які жили в печерах, лісах, полях, горах, річках і джерелах, уособлювали сили та явища природи. Стародавні греки уявляли німф прекрасними молодими дівчатами, які увесь час проводили у співах, хороводах та іграх. Ці божества часто супроводжували Аполлона, Артеміду, Діоніса – богів, культ яких був повʼязаний із природою, Розрізняли німф відповідно до місця їх перебування: наяди полюбляли воду або гроти біля джерел, озер; нереїди та океаніди – моря та океани; ореади – гори й ліси; дріади – дерева тощо. Вони жили довго, проте не були безсмертними. Тільки-но засихало дерево або джерело, в якому мешкали німфи, вони помирали. Іноді німфи набували вищого статусу, як, наприклад, нереїда Амфітрита, яка стала дружиною володаря морів Посейдона, отримала дуже високе становище, її шанували як богиню високого класу. Зазвичай німфи були милостиві та прихильні до людини. Проте могли й покарати тих, хто скоїв злочин або поставився до них зневажливо. У Стародавній Греції культи німф були широко розповсюджені, їм приносили безкровні жертви.
Підготувала Зінаїда Зразюк – завідувачка сектору нумізматики, фалеристики, медальєрики та боністики науково-дослідного відділу збереження фондів НМІУ
Колаж Анастасії Доманової
