Шапка Богдана Хмельницького – унікальний експонат Національного музею історії України, єдина оригінальна річ гетьмана, яка зберігається на його Батьківщині.
Гетьманська шапка виготовлена з шовкової тканини – атласу кремового кольору, має округлу високу форму (висота – 27 см, ширина – 31 см). Знизу по краю головний убір облямований шовковою зеленою бахромою із золотавою ниткою. Відпочатку тканина була червоною (залишки її оригінального кольору збереглися під гаптуванням). Всередині шапка підбита також коштовним шовком – тафтою. На цьому матеріалі збереглися сліди від довгого носіння.
Тканина гаптована срібними нитками старовинною технікою «у прикріп». Орнамент рослинний, характерний для вишивок ХVІІ ст. Рослинні мотиви подано площинно, у поперечному розрізі. Візерунок утворюється з безперервного ритму пов’язаних між собою стилізованих узагальнених елементів – квітів різних форм та розмірів, листя, пагонів та пуп’янків, розміщених на плавних вигинах стебла. Головна квітка – стилізований гранат. Орнаментальна композиція засвідчує етнокультурні контакти з мистецтвом східних країн – Персії та Вірменії, звідки в Україну потрапляла значна кількість коштовних вишивок, килимів, дорогоцінних тканин, затканих і гаптованих золотом та сріблом. Із ХVІІ ст. у побуті козацької верхівки (сотники, полковники, гетьмани та їхні урядовці) найбільше використовувалися коштовні ошатні шовкові тканини різного ґатунку й кольорів: оксамит, парча, атлас, камка, тафта, завезені з Польщі, Німеччини, країн Сходу. Черниці при монастирях виконували замовлення і для світських заможних представників політичної української еліти, гаптували предмети одягу та інтер’єру.
Не менш цікава й історія побутування гетьманської шапки. В 1911 р. до Київського музею старожитностей та мистецтв її передала відома меценатка з родини Терещенків, дружина Б. І. Ханенка Варвара Ніколівна Ханенко (1852–1922). Про це свідчить запис у першому томі «Инвентаря Кіевского Музея Древностей и Искусствъ»: «Шапка ХVІІ века палевого шелка густо расписана серебром <…> Хранилась у внучатой племянницы Богдана Хмельницкого Ольги Александровны Петровской, жившей в общине, и была по преданию собственностью Богдана Хмельницкого. Дар Варвары Николовны Ханенко». Відомо також, що шапку для музею закупили за 50 рублів.
Під час Другої світової війни унікальний експонат опинився серед частини культурних цінностей, вивезених до Німеччини. Цей факт підтверджує «Справка» від 15 травня 1954 р. за підписом директора Білоруського державного музею історії Великої Вітчизняної війни С. Шуцького, в якій ідеться про те, що в 1947 р. разом із іншими колекціями музеїв гетьманська шапка потрапила до колишнього Білоруського державного історичного музею в Мінську внаслідок реституції від радянської військової адміністрації в Німеччині. В одному з ящиків виявили чоловічий головний убір, на зовнішньому боці якого містилася стара паперова етикетка з частково збереженим текстом: «Шапка Гетмана Богдана Зиновія Хмельницкого скончавшаг. въ 1657 году…». Цей підпис і допоміг встановити унікальну меморіальність означеного предмета. В 1954 р. старша наукова співробітниця Державного історичного музею в Москві Л. І. Якуніна провела наукову експертизу. Фахівець у галузі старовинних тканин, кандидатка історичних наук дійшла висновку про безумовну належність шапки особі високого суспільного стану та підтвердила датування виробу – ХVІІ ст. 16 серпня 1954 р. під час "святкування" 300-тої річниці т. зв. "возз’єднання України з Росією" шапку Б. Хмельницького передали до Київського державного історичного музею (нині – НМІУ) як дарунок українському народові від Білоруської РСР. Відтоді гетьманський головний убір незмінно прикрашає експозицію Національного музею історії України.
Підготувала Ольга Іванова, завідувачка відділу екскурсійного обслуговування НМІУ
Колаж Анастасії Доманової
