До дня пам’яті жертв Голодомору Національний музей історії України презентував емоційну виставку, що показує трагедію українського народу крізь синтез історії та мистецтва. Виставка «ГолодоМор» відкрилася 20 листопада і представила мистецьку панораму народного художника, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка Валерія Франчука. Презентацію відвідав віце-прем’єр міністр України В’ячеслав Кириленко.
Картини були створені митцем спеціально для виставки. На полотнах, поділених на п’ять тематичних блоків, розгортаються драматичні події української історії 1920–1930-х років. Кульмінацією – центральним експонатом виставки – є картина «П’єта», яка символізує плач матері-України над душами її загиблих дітей.
«До скорботної теми мене щоразу повертає мамине слово. Мамі під час Голодомору було 14 років, вона стала живим свідком лихоліття. За її спогадами, в селі Зелена на Хмельниччині внаслідок голоду загинуло півсотні селян», – розповів Валерій Франчук про те, що спонукало його до створення масштабного проекту.
Промовисті твори художника доповнені інсталяціями та оригінальними історичними експонатами з фондів НМІУ того періоду. Зокрема, представлені значок колективізатора, зброя селян-повстанців, дерев’яний віз як центральний елемент інсталяції тощо. Серед документів – підпільно зроблені радянськими громадянами та іноземцями фото. Виразним акцентом виставки є радянська символіка, створена у стилі маніпулятивної сталінської пропаганди. Зворушливо виглядає постать жінки в ошатному народному строї. Вона нагадує, що найкращий одяг і найдорожчі прикраси в 1932–1933 роках українські селянки обмінювали в містах на хліб для голодних дітей.
«Ідея виставки полягає в тому, щоб відвідувач емоційно відчув найтрагічніший період нашої історії. Колективізацією і розкуркуленням режим знищував господарів, розпорошував їх по всій країні. На панно бачимо, як провадилася індустріалізація, руйнувалися храми – духовна основа нашого народу, як бунтували селяни й українські жінки», – представила виставковий простір генеральний директор НМІУ Тетяна Сосновська.
В’ячеслав Кириленко, віце-прем’єр міністр України, під час відкриття виставки у НМІУ зазначив: «Цього року – 85-і роковини Голодомору – геноциду українського народу. Відбуваються заходи, які нагадують про жахливі події, не дають про них забути, аби вони більше не повторилися. Комуністична Росія знищила мільйони українців, щоби ми не піднялися з колін. Але українці вистояли, пережили політичні репресії, стали сильнішими».
Пам’ять активізувала сотні тисяч українських патріотів, які відновили українську незалежність, вважає В’ячеслав Кириленко. І попри це Україна довго йшла до правди про ці події. Лише 2003 року парламент ухвалив документ, у якому Голодомор було названо геноцидом.
«Невизнання Голодомору геноцидом, нехтування національною пам’яттю і ненависть до України завжди йдуть поруч. Всі злочини, архівні документи про них радянський режим хотів приховати. Та в сучасній Україні більшість українців хочуть знати правду про себе», – наголосив високопосадовець.
Віце-премєр-міністр подякував народному художнику України Валерію Франчуку за багаторічну працю з увіковічнення памяті про трагічні сторінки історії. «Відрадно, що в головному музеї України – Національному музеї історії України – відкривається виставка, автором якої є знакова людина, яка багато зробила із вшанування пам’яті про жертв Голодомору. Виставка є ще одним внеском у цю велику справу», – резюмував В’ячеслав Кириленко.
З роботами художника ще в майстерні ознайомився куратор виставки, провідний науковий співробітник НМІУ Сергій Носачов. «Картини я бачив від ґрунтування до появи облич, постатей людей. Голодомор показати непросто. Ми поєднували образи і предмети, залишили барельєф радянських часів, який свідчив про щасливе життя. Водночас колоски у вітрині нагадують про підписаний Сталіним документ, який у народі називали «Законом про п?ять колосків». Унаслідок цього закону в Україні було розстріляно 16 тисяч підлітків», – нагадав куратор виставки.
В центрі виставкового простору розміщена інсталяція із двох частин селянського возу. Одна з них наповнена мішками зерна, що символізують родючу землю і достаток українських селян. На іншій бачимо прикриту чорним полотном гору як свідчення, в що перетворили благодатний край у 1932–1933-х роках. «Тими самими возами, якими возили врожай, під час Голодомору вивозили трупи – померлих голодною смертю селян. Їх ховали без священиків», - наголосила Тетяна Сосновська.
Говорити про Голодомор у світовому контексті закликала методист НМІУ Ярослава Музиченко, яка упродовж багатьох років записувала спогади свідків цієї трагедії. «Добре, що ця виставка не жахає, а дає надію. Україна постраждала, бо була вільнолюбною, прагнула свободи. Вижили і йдемо далі», – сказала дослідниця.
Виставка реалізована спільно з учасниками освітнього проекту НМІУ «Школа музейних лідерів», створеного за підтримки Українського культурного фонду.
Наприкінці відкриття В’ячеслав Кириленко сказав напутнє слово молодим музейникам – слухачам «Школи музейних лідерів». «При вході до Національного музею історії України висить табличка, що музей працює заради відвідувачів. Це і є основне. Адже музей – не лише храм, де зберігаються експонати, а й місце, куди приходять люди, – сказав віце-прем’єр міністр України. – Минуле має бути дороговказом у майбутнє, в якому Україна буде сильною, квітучою європейською державою».
Тетяна Сосновська побажала слухачам Школи надалі підтримувати один одного. «Зичу молодим музейникам, які сформувалися вже в незалежній Україні, сміливості та впевненості, щоб через 10–15 років наші музеї висвітлювали правдиву історію, якої прагне українське суспільство», – підсумувала керівник Школи музейних лідерів.
На відкритті виставки також виступили Георгій Філіпчук, перший заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, та Василь Кушерець, голова правління товариства «Знання» України.
