Цей предмет є одним із найунікальніших у музейній колекції єврейських старожитностей із недорогоцінних металів. Майже сторіччя тому невідома особа або родина прикрасили оселю таким доступним сувеніром, художнє вирішення якого містить сюжет та форму, що не поступалися кращим виробам із дорогоцінних металів.

Тарілка мала лише декоративне призначення, про що свідчить вушко для підвішування на тильному боці. Вона виконана в техніці карбування з латуні та позолоти й містить один із найважливіших релігійних сюжетів П’ятикнижжя Мойсея (Хумаш на івриті), відомий у християн як Старий Заповіт. У художньому просторі виробу ідентифікуються фігури двох чоловіків, які несуть на плечах важке виноградне гроно із щедрого врожаю Землі Обітованої: «Ми прийшли в землю, до якої ти нас надіслав, і тече там молоко та мед, а це її плоди...». Так у Святих текстах мовиться про повернення розвідників землі Ханаан під час виходу євреїв з Єгипту та сорокарічного поневіряння у пустелі. Сюжет доповнений фігурами погоничів биків, верблюда, дітей та орача, який йде за плугом. Рослини та пальми нагадують про пустельні пейзажі та зелень благодатних земель. У центрі виробу – стилізоване сонце.

Велике зацікавлення викликає напис великими та маленькими літерами на івриті, розташований по колу – він передає не лише цитату, відповідну сюжету, а й містить ім?я Бецалель та слово Єрусалим. Саме це клеймо майстерні міститься в написі.

Шанованим засновником Школи мистецтв і ремесел «Бецалель» у 1906 р. в Єрусалимі став скульптор та живописець Борис Шац. Так сорокарічний уродженець містечка Ворно (нині м. Варняй у Литві) реалізував свою мрію навчати молодь усім видам мистецтв. Згодом професор Шац заснував музей із великою колекцією релігійного мистецтва. Нині Академія мистецтв і дизайну «Бецалель» – сучасний провідний навчальний заклад Ізраїлю у сфері мистецтв.

Надходження тарілки в Національний музей історії України цікаве та сумне водночас. Цей предмет, найімовірніше, був конфіскований у радянській Україні в релігійної громади Комісією з вилучення церковних цінностей у 1920–30-х рр. Згодом тарілку передали до 1-го Всеукраїнського музею єврейської культури ім. Менделя Мойхер-Сфорима в Одесі. Репресії та Друга світова війна знищили інституцію, і аж у 1951 р. лише 230 експонатів із золота, срібла, міді та латуні грандіозної колись колекції виявили в Одеському археологічному музеї. Дивом вони збереглися і не були віддані Держбанку на продаж або переплавку. Із 8 травня 1952 р. їх зберігає музей. «Недорогоцінна» частка славетної колекції залишалася маловивченою до 2017 р. Дослідженню згаданих раритетів посприяв ВААД України.