Пікельхельм – це шпичастий шолом, який використовувався представниками збройних сил, пожежниками та поліцейськими у ХІХ-ХХ століттях. Вперше його ввів до строю пруської армії Фрідріх Вільгельм ІV (23 жовтня 1842 року). Невдовзі мода на такі шоломи поширилася у всіх німецьких державах, була впроваджена в арміях Російської імперії, Колумбії, Чилі, Мексики, Португалії, Норвегії, Швеції.

Основа пікельхельма зроблена з укріпленої шкіри, вкритої чорним лаком. Увінчує шолом мідний позолочений готичний шпиль. Ще однією його прикрасою є мідна позолочена кокарда у вигляді одноголового орла – герба Прусії. На грудях Пруського орла – металевий хрест із написом німецькою мовою готичним шрифтом «mit Jott f?r K?nnig und Vaterland, 1813» («З богом, за короля і батьківщину, 1813»). Це національно-релігійне гасло зародилося у Прусії під час війни з наполеонівською Францією (1813-1815), яку пруський король Фрідріх Вільгельм ІІІ охарактеризував як справедливу і священну.

Пікельхельм має також дві розетки, встановлені з боків для кріплення ремінця, що застібається під підборіддям. Права розетка пофарбована в чорний, білий та червоний кольори національного прапора Німецької імперії, а ліва – в чорну і білу барви, які символізують Прусію. Інші німецькі держави використовували для кокард власні герби, а для розеток інші кольори, наприклад, Баварія – білий і синій, за якими можна було визначити провінцію, до якої належав солдат.

Під час Першої світової війни було виявлено, що пікельхельми не відповідали вимогам окопної війни. Вони не захищали солдат від снарядів та шрапнелі, а їхні мідні та срібні вставки добре відбивали світло та демаскували солдат. Це стало причиною введення спочатку нової версії шолома з шипом, який виймався (1915), а починаючи з 1916 року, пікельхельм почали замінювати новим німецьким сталевим шоломом – штальхельмом (Stahlhelm), який захищав голову краще. Після цього пікельхельми стали використовуватися лише під час парадів і церемоній.