Масляна – це одне з найдавніших слов’янських свят, бере свій початок ще з дохристиянських часів та символізує прихід весни та пробудження природи. Прихід весни ототожнювали із Сонцем, тому на Масляну готували обрядовий хліб у формі кола – млинець. На Русі млинці готувались в круглих глиняних пательнях із круглим невисоким бортиком та прокресленим по глині хрестом – знаком сонця.
Найперші сковороди з’явилися у побуті людини близько 7 тис. років тому, а в лісостеповій зоні України їхнє поширення пов’язане з київською археологічною культурою (ІІ – V ст.). З ІІ ст. помітно змінюються способи подрібнення зерна; зернотерки поступово замінюються жорнами – люди починають використовувати ручні млини для отримання дрібно перемеленого борошна. А відтак з’являється більше страв, приготованих з рідкого тіста. На сковородах смажили з додаванням олії, масла чи жиру. Праобразом сковорідок став звичайний плаский камінь, розпечений на вогнищі. На ньому продукт більше підсушувався, ніж смажився. Після того, як людина навчилася виготовляти кераміку, для випічки почали виготовляти пласкі, круглі, ліпні глиняні диски – листи, загладжені або залощені з лицьового боку. Перед тим, як покласти на нього тісто, диск посипали борошном. Таке кухонне приладдя відоме на теренах України з кінця 2 тис. до н. е.
Сковорода з музейної колекції датована VIII-IX ст. походить із розкопок 1948 р. Її було знайдено при дослідженні житла на слов’янському поселенні біля с. Пеньківка Вінницької обл. Сковорідка лежала біля печі і складалася з декількох фрагментів. У кожної господині було кілька таких посудин. У 2016 р. артефакт відреставрували. Сковороди, які часто розжарювалися у вогні, завжди вважалися оберегами. Вони також були своєрідним символом достатку і благополуччя, пов’язувалися із сонцем. На сковородах пекли млинці – головну страву свята Масляна. Подекуди посередині сковорідки на ще сирій глині малювали хрест, що мав захищати від нечистої сили. Поступово глиняні сковороди здебільшого витіснилися металевими.