Посудини з «календарними» знаками характерні для черняхівської археологічної культури (ІІ–V ст.), що об’єднувала, за домінування готів, різні етноси. Колекція черняхівських старожитностей Національного музею історії України почала формуватися відразу після відкриття Вікентієм Хвойкою у 1899 р. перших пам’яток поблизу села Ромашок, що на Київщині, і зараз вона налічує близько 6000 одиниць зберігання з 50 населених пунктів України. Є в колекції багато орнаментований столовий посуд: глеки, великі триручні миски-вази та кубки.
Найвідомішим є сакральний одноручний глек-календар (з біконічним профілем, вузьким складнопрофільованим горлом, денцем на кільцевому піддоні, оздоблений двоярусним штампованим орнаментом). Розкопав його Вікентій Хвойка у селі Ромашки на Київщині у 1899 р. До музею його передала родина Терещенків у 1905 р.
Для нанесення орнаменту по сирій глині давній майстер використовував чотири види штампів. Малюнки розташовані двома горизонтальними поясами, причому знаки верхнього та нижнього ярусів доповнюють один одного. Борис Рибаков розглядав ці зображення, як давній слов’янський землеробський календар літнього циклу сільськогосподарських робіт від 2 травня до 7 серпня. На посудині символічно позначені явища природи і землеробські роботи (дощі, колосіння хлібів, жнива, язичницькі свята, такі, як Ярилин день, Купайла, Обжинки, дні, коли відбувалися моління про бажані вологу та сонце). Зокрема, перехрещені квадратики вважали символом зораного і засіяного поля, хвилясті лінії асоціювалися з дощем, серпи та снопи – зі збором врожаю. Посуд з «календарними» знаками могли використовувати під час різноманітних культових обрядів, зокрема і під час зустрічі Нового року.
