Прилади для письма є цінним свідченням про певну епоху, її інтелектуальне життя, технічний розвиток чи культурні впливи. В модерну добу вони було виразником індивідуальності та престижу, адже письмове приладдя виготовляли з урахуванням естетичних, мистецьких чи професійних побажань майбутнього власника. Саме тому ця повсякденна річ часто дивувала своїм стилем, виглядом та формою.

Цього тижня вашій увазі пропонується приладдя для письма, що належало Вадиму Львовичу Модзалевському (1882–1920), видатному українському історику, генеалогу та архівісту. Дослідник походив із давнього козацько-старшинського роду, саме це з юнацьких років пробудило в ньому зацікавлення українською минувшиною та історією власної родини. Сучасники неодноразово відзначали захоплену роботу Вадима Львовича з давніми документами, книгами та предметами української старовини, якими він оточував себе навіть у побуті.

В. Модзалевський мав військово-інженерну освіту, що не завадило йому фахово займатися широким спектром науково-дослідницької роботи. Після завершення військової служби він очолював Чернігівську вчену архівну комісію, Музей українських старожитностей (у Чернігові), зосереджуючись на виданні писемних джерел, пам’яткоохоронній діяльності та збереженні старовини. Результатом його багатолітньої роботи стали десятки видань, найвідомішим із яких є «Малоросійський гербовник» 1914 р. (у співавторстві з В. Лукомським), проілюстрований та оздоблений художником-графіком Г. Нарбутом.

У зібранні НМІУ зберігається набір для письма початку ХХ ст., що містить дарчий напис: «Вадиму Модзалевскому. От товарищей и сослуживцев Первого Кадетского Корпуса. 27 мая 1911 года». В цьому закладі В. Модзалевський викладав із 1906 по 1911 рр. Найімовірніше, приладдя йому презентували колеги з Санкт-Петербургу після завершення військової служби та від’їзду до Чернігова.