Однією з найвиразніших груп античної кераміки є фігурний посуд, тісно пов’язаний із релігійними обрядами. Посудини з музейного зібрання знайдені в Ольвії 1939 р. під час роботи Ольвійської археологічної експедиції Інституту археології Національної академії наук України. Вони є чудовими зразками імпорту, виготовленими, найімовірніше, в малоазійських гончарних майстернях. Для такого посуду характерне напрочуд реалістичне зображення людей і тварин. Найпопулярнішими були образи богині родючості, хліборобства та шлюбу Деметри та численні зображення баранців. Барана сприймали як священну, жертовну тварину, вважали символом достатку й благополуччя.

Античні майстри, починаючи з ІV ст. до н. е., освоїли технологію виготовлення фігурного посуду у спеціальних глиняних, рідше – гіпсових формах. Часто для формування однієї посудини використовували кілька форм. Спочатку на змащену жиром поверхню форми наносили дуже тонкий шар високоякісної глини, що заповнював найдрібніші заглиблення. Потім накладався другий шар, який відповідав товщині стінок майбутньої посудини. Після підсушування частини виробу з’єднували рідкою глиною. Горло й ручку здебільшого виліплювали окремо. Поверхню посудин у І–ІІ ст. зазвичай вкривали червоним лаком.