До складу парадного князівського убору належали розкішні парні, порожнисті всередині, круглі підвіски-колти – золоті, оздоблені емаллю, та срібні, декоровані черню. Їх підвішували до головного убору так, щоб вони опускалися по обидві сторони обличчя, на спеціальних наборних коштовних прикрасах – ряснах, що складалися з окремих колодочок. Золоті колти кріпили до золотих рясен, срібні – до срібних. У середину колтів жінки закладали шматочки тканини, просякнуті запашними оліями.

Перша згадка слова «колт» сягає ХІІ ст.: в Новгороді було знайдено берестяну грамоту, датовану 1116–1134 рр., в якій згадуються золоті колти. У Русь цей тип прикрас прийшов з Візантії. Місцеві майстри навчалися, вірогідно, у грецьких ювелірів, які жили у Києві і працювали на замовлення великого князя.

Нині відомо близько сотні золотих і приблизно стільки ж срібних чернених колтів. Ці прикраси були дорогими, їх берегли й передавали у спадок. Майже всі давньоруські колти, виготовлені з дорогоцінних металів входили до складу скарбів, яких тільки в одному тільки Києві відомо понад 50.

Справжньою перлиною Національного музею історії України є золотий колт з рясною, яка складалася з 13 золотих колодочок і ланцюжка. Належить цей колт до Кудрявського скарбу, знайденого 6 серпня 1986 р. в Києві, по вул. Кудрявській, 10, на глибині 2,65м.

Колт виготовлено із золота в техніці перегородчастої емалі. Його змонтовано з двох округлих пластин, прикрашених емаллю: на лицьовому боці зображено птаха, на зворотному – рослинно-геометричний орнамент. По краю колта розташовано спеціальне заглиблення для кріплення перлинної обнизі. Для нанесення орнаменту майстри використовували спеціальні шаблони. Після цього на поверхню пластинки напаювали золоті дротяні перегородки, які утворювали контури певного візерунка. Простір між ними заповнювали різнокольоровою сухою сумішшю – скловидною масою (емаллю). Річ клали на жаровню, емаль плавилася, утворюючи відповідний кольоровий малюнок. Після цього поверхню пластини шліфували.

Аналіз ювелірних виробів, знайдених на території України, свідчить про те, що найбільш високохудожні вироби виготовляли у майстернях Києва, який у той час був центром ювелірного виробництва Русі.