Мамонти мешкали на Землі протягом тривалого часу – від 4,8 мільйонів років тому до 10 тисяч років тому. Це були величезні тварини, їх висота досягала 3,5 метрів, а вага – подекуди 7 тонн. Довжина бивнів доходила до 5 метрів, а важили вони до 100 кілограмів.

Мамонти жили стадами й чудово почувалися в тогочасному суворому кліматі завдяки довгій шерсті та запасам підшкірного жиру. Харчувалися будь-якою доступною рослинністю: травою, листям, не гребували й гіллям. Жили тварини довго – 60–70 років.

Полювання на мамонтів за верхньопалеолітичної доби було основою мисливського господарства у північних регіонах сучасної України. Тут розкопано чимало археологічних пам’яток. Первісні люди вживали м’ясо мамонтів у їжу, а кістки та бивні правили за основу примітивних жител та за матеріал для виготовлення чудових мистецьких виробів.

Великий уламок бивня мамонта з музейної експозиції було знайдено в 1836 році біля села Трипілля на Київщині, про що на ньому зробили відповідний напис. Бивень потрапив до колекції відомого археолога – любителя, чиновника 5-го класу Кіндрата Андрійовича Лохвицького, який займався в Києві пошуком предметів старовини. Цікаво, що 1835 року в Києві було створено Тимчасовий комітет для пошуку старожитностей та Музей старожитностей Університету Святого Володимира. Першим завідувачем музею і став К. Лохвицький, який ще в липні 1834 року під час відкриття Київського університету передав в дар закладові частину своєї колекції. 1836 року він також подарував музеєві фрагмент бивня мамонта із села Трипілля. В 1936 році, у зв’язку з реорганізацією музеїв, уламок бивня, разом із іншими експонатами університетського зібрання передали до НМІУ.