Ікона святого Миколая, Чернігівщина, друга половина 19 століття. Національний музей історії України
6 грудня за григоріанським та новоюліанським або 19 грудня за юліанським календарем в Україні вшановують святого Миколая Чудотворця, єпископа Мири Лікійської (270–343).
Попри надзвичайну популярність цього святого і похідних від його образу персонажів (наприклад, Санта Клауса чи Йоулупуккі), про Миколая маємо вкрай мало достовірних свідчень. Перше повне житіє святого було складено через 500 років після його смерті у Візантії. Саме в цьому творі вперше з’являється мотив нічних подарунків від Миколая – щоправда, не дітям, а бідним сестрам, які не мали приданого. Пізніше виникає переказ про те, як Миколай зупинив руйнівний шторм. Це стало підставою для вшанування святого як покровителя мореплавців і мандрівників.
Навіть участь Миколая у Першому Вселенському соборі в Нікеї 325 року є дискусійною, адже не в усіх версіях списку учасників собору фігурує його ім’я. Що ж до відомого переказу, що під час собору Миколай побив єретика Арія, то це вигадка 14 століття.
Доля мощів святого Миколая виявилася не менш захопливою, ніж його земне життя. Наприкінці 11 століття розгорнулося полювання за святинею. У 1087 році італійським купцям вдалося вивезти (вкрасти) мощі святого. Із Мири Лікійської, захопленої на той час турками-сельджуками, їх перевезли до міста Барі на півдні Італії. Цей акт освятив Папа Римський Урбан ІІ – той самий, що через вісім років оголосив початок Хрестових походів.
Культ святого Миколая приходить до Руси-України разом із християнством і одразу набуває поширення. Окрім фрески у Софії Київській, маємо свідчення писемних джерел про людей з ім’ям Миколай і присвячені йому церкви вже в 11 столітті. Син Ярослава Мудрого Святослав, за переконливою гіпотезою, мав у хрещенні ім’я Миколай. Таку саму комбінацію руського (княжого) та християнського імен мав онук цього князя – Святослав-Микола Давидович, прозваний Святошею. У сказанні про убивство і чудеса Бориса і Гліба згадується поважний вишгородець Ждан, у хрещенні – Микола. Житіє Феодосія Печерського засвідчує в Києві 11 століття жіночий монастир Миколая, до якого пішла черницею мати Феодосія.
Одну з перших відомих руських церков на честь святого Миколая збудував чоловік із дивним ім’ям Олма в урочищі Угорському під Києвом, поблизу Аскольдової могили, десь наприкінці 11 століття. Щоправда, всупереч сучасній локалізації Аскольдової могили, її справжнє розташування є дискусійним.
Особливу прихильність до святого Миколая демонстрував у 13 столітті князь Данило Романович – єдиний з українських Рюриковичів, хто отримав титул короля. Сьогодні ім’я Микола є одним із найпоширеніших серед українців, а святий Миколай – одним із найшанованіших в Україні святих.
Підготував Вадим Арістов, науковий співробітник Національного музею історії України
