Лампи «Бог-поміч»

В останню неділю серпня в Україні відзначають День шахтаря. Професія шахтаря залишається однією із найважчих та найнебезпечніших. Про розвиток шахтарської справи розповідають експонати Національного музею історії України, зокрема світильники.

Перші шахти на Донбасі з’явилися ще наприкінці XVIII ст. Але справжній промисловий бум почався тут у середині ХІХ ст., ознаменований відкриттям нових родовищ, масовим будівництвом заводів та інтенсивним розвитком залізниці. Шахти спочатку були неглибокими, тож копачі використовували саморобні світильники – посудини з мазутом чи олією, в яку встромляли ґніт. Такі прилади давали дуже мало світла й сильно чадили.

Пізніше з’явилися переносні олійні лампи закритого типу, якими користувалися аж до середини ХІХ ст. Це були металеві резервуари з гаком для підвішування. Світла такі лампи також випромінювали небагато. Тому виникла особлива професія – лампонос. Він приносив і розвішував лампи, а також пильнував, щоб вони не гасли. З часом, коли шахти стали глибшими, в них почав накопичуватися метан. Користуватися лампами стало небезпечно, тож їх почали називати «Бог-поміч».

Лампа «Благодійниця»

Розв'язала проблеми безпеки та палива німецька лампа Вольфа, яка працювала на бензині й була обладнана засувкою, яка відкривалася лише за допомогою магніта вагою понад 10 кг. Шахтарі знали нову лампу як «Благодійницю», адже завдяки цій моделі було збережено тисячі життів. Сучасні шахтарські світильники легкі, ударостійкі та мають два режими роботи: робочий та аварійний (енергоощадний).

Під час війни шахтарі продовжують працювати попри те, що спускатися під землю стає все ризикованіше. Адже пам’ятають – їхня робота забезпечує тепло, що рятує людей із різних куточків нашої країни.