Дипломатичний паспорт В’ячеслава Липинського, представника Української Держави в Австро-Угорщині. Колекція Національного музею історії України

17 квітня 1882 року в селі Затурцях сучасного Локачинського району Волинської області народився відомий український історик, громадський і політичний діяч, основоположник державницького напрямку в українській історіографії В’ячеслав Казимирович Липинський.

У березні 1911 року під час таємної наради гуртка емігрантів із центральної України та галицьких діячів, що відбулася у Львові, В’ячеслав Липинський вперше сформулював ідею самостійної України. А у грудні того самого року він розробив концепцію суверенної української держави й обґрунтував необхідність боротьби за її незалежність.

У травні 1918 року гетьман Павло Скоропадський призначив В’ячеслава Липинського послом Української Держави в Австро-Угорщині. Антигетьманське повстання Директорії Липинський вважав великою помилкою для майбутнього України, проте в добу Української Народної Республіки залишився працювати дипломатичним представником у Австрії. Туди він і емігрував у червні 1919 року.

Серед наукових праць В’ячеслава Липинського – «Україна на переломі 1657–1659 років: замітки до історії українського державного будівництва в XVII столітті», «Листи до братів-хліборобів: про ідею і організацію українського монархізму», «Участь шляхти у великому українському повстанні під проводом Богдана Хмельницького» та інші. Основними поняттями в його науковій роботі були держава й нація.

Підготувала Олена Кохан, старша наукова співробітниця Національного музею історії України