12 лютого виповнюється 140 років від дня народження Євгена Мєшковського – генерал-хорунжого Дієвої армії Української Народної Республіки. Народився він 1882 року в Києві. Розпочав навчання в духовних закладах, але переорієнтувався на військову кар’єру. Під час першої світової війни за героїчні вчинки нагороджений орденами Станіслава, св. Володимира, св. Георгія та Георгіївською зброєю.

У березні 1918 р. Євген Мєшковський розпочав службу в армії Української Народної Республіки (УНР); пізніше – очолював оперативний відділ головного управління штабу Української Держави Гетьмана Скоропадського. Мєшковський був одним із небагатьох військових штабу, який послугувався лише українською мовою. Він брав участь у мирних перемовинах із Радянською Росією, читав лекції з політичної географії в Інституті Близького Сходу, заснованого в Києві. Після постання Директорії УНР, за дорученням Головного Отамана військ Симона Петлюри, очолив штаб Галицької Армії та, фактично, здійснював її реорганізацію. Також очолював Генеральний штаб Дієвої армії УНР у найтрагічніший період втрат територій.

Саме Є. Мєшковський, 6 липня 1920 р., організовував відступ із Проскурова Головного Отамана Симона Петлюри. Відтак, потягу Отамана вдалося уникнути зіткнення з армією С. Будьонного. Натомість вагони штабного потягу були пошкоджені, тож Мєшковський особисто очолив його захист поблизу Чорного Острова, під час якого населений пункт було відвойовано в більшовиків. Однак, сам начальник штабу був поранений. Врятувати полковника не вдалося. Посмертно, йому було присвоєне звання генерал-хорунжого.

На виставці «Народжена волею, стверджувана зброєю!» в Національному музеї історії України представлені кокарди та відзнаки українських військових формувань періоду 1917–1921 років.

Підготувала Ярина Вовк, провідна наукова співробітниця