27 років тому, 27 березня 1994 року, відбулося перше в новітній історії України дострокове голосування на виборах до Верховної Ради.

Необхідність проведення позачергового волевиявлення спричинила економічна криза, яка супроводжувалася безстроковим страйком шахтарів, що тривав від червня 1993 року. 17 червня того самого року Верховна Рада прийняла рішення щодо консультативного референдуму про висловлення недовіри президенту та парламенту. У вересні означений референдум було скасовано та ухвалено проведення дострокових виборів. Фактично, таке рішення прийняли на вимогу страйкарів та відповідно до закону, ініціатором якого виступив президент Леонід Кравчук.

Перші в історії незалежної України вибори до парламенту відбувалися за мажоритарною системою абсолютної більшості, коли кожен із кандидатів у депутати для перемоги мав набрати понад 50% голосів виборців. Обов’язковою умовою для перемоги була участь у голосуванні більше половини виборців, внесених до загальних списків. Із огляду на складність виборчої системи, типовою стала ситуація, коли значна кількість виборчих округів залишалася без обраних депутатів. Так, протягом двох турів, які тривали упродовж березня–квітня, обрали лише 338 народних депутатів. Більшість обраних законотворців не належали до жодної політичної партій. Чверть місць у парламенті отримали представники Комуністичної партії України.

Загалом парламентські вибори в окремих округах тривали ще протягом двох років, аж до квітня 1996-го.

Підготував Антон Богдалов, завідувач відділу історії незалежної України Національного музею історії України